Правова визначеність: взаємозв’язок кримінально-правового та кримінального процесуального аспектів

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблеми встановлення взаємозв’язку між кримінально-пра­вовим та кримінальним процесуальним аспектах правової визначеності. Встановлено, що пра­вова визначеність у межах кримінальної юстиції є дихотомічною категорією, оскільки об’єднує вимоги (правила) кримінально-правового та кримінально-процесуального змісту, а сама категорія правової визначеності змістовно та сутнісно є поліморфною конструкцією, яка дає підстави роз­глядати правову визначеність як: а) властивість норми права; б) принцип права; в) вимогу до судового рішення; г) наслідки (властивості) законної сили судового рішення; д) підстави відміни судового рішення; е) суб’єктивне право особи знати, в чому її обвинувачують чи підозрюють; ж) критерій реалізації правового статусу учасників кримінально-правових та кримінальних про­цесуальних відносин. Кримінально-правовий вияв правової визначеності стосується виключно властивостей кримінально-правових норм і відповідного принципу кримінального права, однак має формуюче та спрямовуюче значення для кримінальних процесуальних проявів принципу правової визначеності, взаємопов’язані з ними. Виокремлено три рівні правової визначеності як універсальної правової категорії кримінального та кримінального процесуального права: норма­тивний (законодавчий), правозастосовний та науковий (доктринальний). Констатовано, що пра­вова визначеність виступає не лише гарантією для особи від свавільних дій держави у межах кримінальної юстиції, а й можливістю для неї з’ясувати свій правовий статус у межах криміналь­но-правових та кримінальних процесуальних відносин, очікувати лише передбачувані криміналь­но-правові та кримінальні процесуальні наслідки дій органів та осіб, уповноважених державою за застосування заходів кримінально-правового реагування. Якщо у результаті правової невизна­ченості кримінально-правових приписів особі незрозумілими є наслідки її поведінки у межах кримінально-правових відносин, то така особа не зможе своєчасно та адекватно відкоригувати свою поведінку з тим, щоб змінити свій правовий статус з урахуванням вимог кримінально-пра­вових приписів. Як наслідок сам закон про кримінальну відповідальність втрачає своє регулююче значення.