Право людини на безпеку в зарубіжній та вітчизняній історико-правовій думці

Автор(и)

  • М. М. Пендюра кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ, Україна https://orcid.org/0000-0002-3589-0184
  • О. В. Кришевич кандидат юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ, Україна https://orcid.org/0000-0001-6136-8106

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.80.1.8

Ключові слова:

безпека, Відродження, Ренесанс, правова держава, громадянське суспільство, цивільна безпека

Анотація

У статті розглядається історико-правовий контекст наукового обґрунтування право людини на безпеку. За основу дослідження було взято класичні юридичні наукові праці Платона, Аристотеля, Джон Локка, Жан-Жака Руссо, Ніколло Макіавеллі, та інших видатних юристів та філософів. Також в статті розглядаються і сучасна позиція вітчизняних юристів, таких як: О.Б. Бондар, В.П. Васьковська, Ю.В. Луценко, В.O. Мельник, А.Х. Степанюк, Д.О. Тихомиров, І.С. Яковець та інших. Метою статті було визначено аналіз явища безпеки та зокрема права людини на безпеку на етапах розвитку людської цивілізації та виразити її змістове наповнення; узагальнити та пояснити варіанти різного тлумачення категорії «безпека» в історико-правовій думці. Основою методології було взято порівняльний підхід з використанням гносеологічного, історичного методу, методів аналізу та абстрагування. Під час дослідження було виявлено постійне тяжіння людства та окремих індивідів до осмислення та реалізації концепцій безпеки. Було визначено основні етапи розвитку розуміння поняття та концепції безпеки: першим було визначено античний період – під час якого безпека мала міфологічне підґрунтя та забарвлення і була пов’язана з існуванням віри в концепцію магії; наступним встановлено період Середньовіччя – під час якого безпека розглядалася через призму Божественного існування; подальшим періодом визначається період Ренесансу, в який безпека є предметом дослідження в незалежності від духовно-міфологічного концепту проте не розглядається в контексті безпеки для всіх, а зберігається класово-нерівний характер; далі приходить Нова епоха – усвідомлення свого права на повагу до своєї честі і гідності, рівноправність, піднесення життя людини на п’єдестал життєвих цінностей. Проведений аналіз етапів розвитку людської цивілізації дав змогу зробити висновок, що в незалежності від рівня розвитку людства, особливостей його існування в різні періоди і суспільно-економічні формації залишається незмінним бажання досягнути максимального рівня безпеки у житті особи, держави та суспільства.

Посилання

Декларація незалежності від 4 липня 1776 р. URL: https://web.archive.org/web/20131114002107/http://osvita.khpg.org/index.php?do=print&id=946555693.

Декларація прав людини та громадянина (Франція, 1789 р.) URL: https://web.archive.org/web/20100611141017/http://www.textes.justice.gouv.fr/index.php?rubrique=10086&ssrubrique=10087&article=10116.

Білль про права (США, 15 грудня 1791 р.) URL: https://www.archives.gov/founding-docs/bill-of-rights-transcript.

Сідак В. Валько І. Мораль і безпека особи, нації, держави. Історико-філософські нариси. – К., 2001.

Загальна декларація прав людини 1948 р. / Права людини і професійні стандарти для юристів у документах міжнародних організацій. Амстердам – Київ, 1996. – С. 6–9.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-01-22

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень