Концепція «міжнародного верховенства права»

Анотація

Статтю присвячено висвітленню та розкриттю концепції «міжнародного верховенства права», аналізу підходів до його визначення та формуванню його дефініції. Наголошено, що міжнародне верховенство права належить до тих концепцій, які постійно тою чи іншою мірою «висіли в повітрі» ще з періоду після Другої світової війни. Зауважено, що, на відміну від «класичного» (внутрішнього) верховенства права, наукова спільнота далека від консенсусу щодо визначення міжнародного. Виділено тенденції, щодо яких у наукової спільноти формується певна одностайність. Розкрито межі впливу внутрішньої теорії верховенства права на міжнародне.

Проаналізовано підходи до визначення концепції міжнародного верховенства права, а також «вузьке» і «широке» її значення. Констатовано, що, не дивлячись на неузгодженості в науковій доктрині повне дотримання міжнародного верховенство права є «ідеалом» і цей «ідеал» пов’язаний з людиною, її правами і свободами. Доведено, що вузьку концепцію в епоху права прав людини не можна цілком вважати «міжнародним верховенством права», оскільки невід’ємним елементом останнього є права людини. Констатовано, що сучасні теорії верховенства права та конституціоналізму сходяться в тому, що людська гідність, свобода та права людини є основою всіх інших зобов’язань держави. Зазначено, що міжнародним аналогом «верховенства права, а не індивідів» було б «верховенство права, а не держав», що передбачає 2 аспекти: ідеться не тільки про неможливість державі-гегемону свавільно диктувати свою волю іншим державам, але й диктувати її індивідам.

Розмежовано поняття «міжнародне верховенство права», «верховенство міжнародного права» і «верховенство права у міжнародних відносинах». Висвітлено вимоги міжнародного верховенства права в практиці міжнародних органів. На основі аналізу наукових підходів та практики міжнародних органів надано авторське визначення «міжнародного верховенства права» як загальноцивілізаційний концептуальний інструмент, що являє собою набір цінностей, доктрин та принципів, основною вимогою якого є обмеження, які випливають з гідності, свобод та фундаментальних прав кожної людини, задля окреслення меж влади держав стосовно людини – як на рівні відносин між суб’єктами міжнародного права, так і на рівні відносин окремих суб’єктів міжнародного права з окремими індивідами.