Обмеження прав і свобод людини і громадянина та роль Вищої ради правосуддя в забезпеченні незалежного правосуддя та права кожного на захист прав і свобод незалежним судом

Анотація

В статті акцентовано увагу зміні парадигми конституційно-правового механізму обмеження прав і свобод людини і громадянина, а також підвищенні ролі Вищої ради правосуддя в забезпеченні незалежного правосуддя. Підкреслюється, що необхідно відрізняти поняття “обмеження прав і свобод” та “фіксація меж самої сутності прав і свобод”. Звертається увага на негативні права людини та на той факт, що вони передбачають негативні зобов’язання держави та її агентів – утримуватися від будь-яких дій, спрямованих на їх порушення або незаконне обмеження. Характеризується обмеження тих прав і свобод людини і громадянина, які найчастіше обмежуються в державах-учасницях Ради Європи: право на свободу та особисту недоторканність, право на приватне життя, свобода думки і совісті. Розкривається реалізація припису ч. 2 ст. 35 Конституції України, якою визначаються рамки обмеження щодо права людини на свободу світогляду і віросповідання, через Кримінальний кодекс України.

Акцентується увага на тому, що встановлення державою низки норм права, якими нівелюється ряд прав і свобод людини і громадянина, є порушенням прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначається, що саме ефективна судова процедура суттєво підвищує рівень їх захисту (прав та свобод), оскільки містить низку гарантій від свавільного їх обмеження, сприяє винесенню законного та обґрунтованого рішення.

Також в статті звертається увага на правовий статус Вищої ради правосуддя. Підіймається питання незалежного правосуддя, права кожного на захист прав і свобод незалежним судом. Визначається роль Вищої Ради правосуддя в забезпеченні незалежного правосуддя та права кожного на ефективний судовий захист.