Становлення та розвиток джерел правового регулювання містобудівної діяльності в Австрії та Австро-Угорщини (друга половина ХVІІІ – початок ХХ ст.)

Анотація

У статті проаналізовано становлення та розвиток джерел правового регулювання містобудівної діяльності в Австрії та Австро-Угорщини (друга половина ХVІІІ – початок ХХ ст.). Зазначено, лише через 12 років після приєднання Галичини австрійський уряд почав ретельно класифікувати населені пункти. Потреба такої класифікації була зумовлена потребою укладення покажчика до детальної мапи країни. Поділ населених пунктів на міста/містечка/села мали здійснити самі циркулярні канцелярії внаслідок розпорядження судового декрету від 28 жовтня 1784 р. У новому губернаторському розпорядженні з цього приводу від 13 грудня 1784 р. на самому початку зазначалося, що циркулярні канцелярії, незважаючи на чіткі вказівки губернаторства, кваліфікували поселення як міста, містечка і села лише на основі їх розташування, розміру, кількості жителів, забудови, а отже, не на основі належної атрибутики. Також губернія розпорядилася, що містом (Stadt) вважати поселення, яке має привілей бути містом. Коли поселення не мали такого привілею, їх слід було вважати селами (Dörfer) . Класифікація поселень мала ґрунтуватися виключно на їхніх привілеях і жодні інші міркування не могли бути прийняті до уваги; тому застосовувався тільки історичний критерій, і в результаті всі привілеї з польських часів були прийняті в тих пунктах їх положень, які визнавали поселення містом або містечком.

Встановлено, що правове регулювання містобудівної діяльності в Австрії у XVIII–XIX ст. базувалося в основному на законодавчих актах різного характеру. Загальні правила будівництва визначив Цивільний кодекс 1811 р., Закон про міські права, Закони про будівництво 1829 і 1868 рр., окремі будівельні устави для галицьких міст/містечок, ухвалені в другій половині ХІХ ст. Важливу роль у дослідженні порушеної теми відіграють матеріали йосифінської та францисканської метрик, описи місцевостей і зазначенням статусу поселень, будівельні норми, встановлені для окремих міст/містечок Галичини у складі монархії Габсбургів. Джерелами правового регулювання містобудівної діяльності в Австрії та Австро-Угорщини (друга половина ХVІІІ – початок ХХ ст.) виступали закони та положення, прийняті на рівні центрального та місцевих урядів (магістрати, губернські правління). Перелік таких джерел широкий – від Цивільного кодексу до місцевих спеціалізованих будівельних законів. Органи влади приймали також положення щодо питань охорони культурної спадщини та пам’яток архітектури. Впроваджені австрійським урядом нововведення мали на меті впорядкувати будівельну діяльність.