Право на освіту: міжнародні стандарти та їх вплив на конституційне законодавство країн-учасниць Ради Європи

Анотація

В статті приділено увагу Статуту ООН, в якому проголошується завдання знову утвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків і жінок і в рівність прав більших та малих націй. Акцентується увага на принципі діяльності ООН - здійснення міжнародного співробітництва у заохоченні та розвитку поваги до прав людини й основних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії. Характеризуються міжнародні акти з прав людини універсального характеру, в яких вперше на міжнародному рівні отримало закріплення право кожного на освіту: Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Конвенція проти дискримінації в галузі освіти 1960 року, Конвенція про права дитини 1989 року. Звертається увага на ті мінімальні стандарти права на освіту, які має забезпечити держава. Визначається взаємозв’язок права на освіту, яке вперше отримало своє закріплення на міжнародному рівні в Загальній декларації прав людини, і людської гідності та цінності людської особистості. Акцентується увага на праві на освіту і критеріях для визначення міри поваги і дотримання в усьому світі основоположних норм, які стосуються цього права людини. Також в статті підіймається питання впливу міжнародних стандартів права на освіту на конституційне законодавство країн-учасниць Ради Європи – Болгарії, Польщі, України та інших країн.