Належний суб’єкт як передумова допустимості отриманих доказів: судова практика
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.79.2.35Ключові слова:
кримінальне провадження, доказування, доказ, допустимість доказів, прокурор, принципи кримінального процесуального права, слідчі дії, правові позиції, судова практика, преюдиціальне значенняАнотація
Статтю присвячено окремим питанням допустимості доказів у кримінальному провадженні, з огляду на відповідну судову практику. Наголошується, що одним із важливих у кримінальному провадженні є питання щодо отримання доказів саме належним суб’єктом. При цьому в центрі уваги при вирішенні питання про допустимість доказів мають знаходитись права та свободи громадян.
На основі судової практики Верховного Суду та правових позицій Європейського суду з прав людини виокремлено низку проблемних аспектів, які виникають в практичній діяльності, що як наслідок призводить до визнання доказів недопустимими у зв’язку з їх отриманням неналежним суб’єктом доказування.
Оскільки рішення суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної чинності, і ним встановлено порушення прав людини й основоположних свобод, гарантованих Конституцією України та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою Україною, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, практика Верховного Суду з цих питань беззаперечно підлягає вивченню, детальному аналізу та подальшому застосуванню у практичній діяльності.
Лише на підставі доказової інформації суб’єкти кримінального процесу уповноважені приймати процесуальні рішення стосовно кримінально-правового конфлікту та забезпечення прав і свобод людини.
Оцінку вже зібраних, а також перевірених доказів здійснюють у процесі досудового розслідування слідчий, прокурор, а також слідчий суддя під час прийняття відповідних процесуальних рішень. Звичайно, важливого значення набуває оцінка доказів судом під час судового провадження, оскільки саме суд вирішує питання про винуватість або невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення під час ухвалення вироку.
Робиться висновок про те, що слідчі, процесуальні керівники, слідчий суддя повинні враховувати правові позиції Верховного Суду в своїй діяльності та не допускати порушень, на які вказує автор у даній статті, з посиланням на постанови Верховного Суду.
Посилання
Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text.
Рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 2019 № 1-р/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-16#Text.
Справа ЄСПЛ «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року. URL: https://www.echr.coe.int/documents/d/echr/Guide_Art_6_criminal_UKR.
Справа ЄСПЛ «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів» від 23 квітня 1997 року. URL: https://www.echr.coe.int/documents/d/echr/Guide_Art_6_criminal_UKR.
Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text.
Постанова Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 761/34909/17. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/88904111.
Постанова Верховного Суду від 22.02.2021, справа № 754/7061/15. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/95139651.
Постанова об’єднаної палати ККС ВС від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19. URL: http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=97286253&red=100003161acef099a0dbfc0c8b729fac56e1ee&d=5.
Постанова ККС ВС від 25.08.2021 у справі № 663/267/19. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/96856599.
Постанова ККС ВС від 29.01.2020 у справі № 473/3712/18. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/87365800.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 О. В. Драган
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.