Особливості процесуального статусу суб’єкта, повноваженого розслідувати кримінальні проступки

Анотація

У статті, на основі вивчення норм вітчизняного законодавства, аналізу практики розслідування кримінальних проступків, а також наукових праць відповідної тематики визначено правову основу діяльності підрозділів дізнання, їхні функції, права, обов’язки та повноваження. Зосереджено увагу на найбільш проблемних аспектах процесуального статусу суб’єктів, уповноважених розслідувати кримінальні проступки. Акцентовано, що положення щодо наділення уповноваженої особи інших підрозділів повноваженнями здійснювати дізнання викладені без урахування принципу правової визначеності (ст. 8 Конституції України). Наголошено, що положеннями ст. 19 та 92 Конституції України передбачене визначення організації і діяльності органів досудового розслідування виключно законами України, водночас ключовим регулятором діяльності підрозділів дізнання у системі НП України є підзаконний нормативно-правовий акт, а Закон України «Про Національну поліцію» окремо не визначає питання організації і діяльності підрозділів дізнання НП України. Звернуто увагу на неузгодженість норм КПК, що закріплюють повноваження дізнавачів в частині можливості проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема п. 3 ч. 2 ст. 40¹ КПК України фіксує повноваження дізнавача проводити або доручати їх проведення іншим суб’єктам, водночас окремі статті КПК України прямо не передбачають право дізнавача звертатися з клопотанням про проведення, наприклад, обшуку, адже у ч. 3 ст. 234 КПК України дізнавач не згадується як суб’єкт, який може звертатися до слідчого судді з відповідним клопотанням (як слідчий або прокурор). Констатовано, що на практиці це призводить до неоднозначної позиції слідчих суддів у задоволенні таких клопотань. Зроблено висновок про те, правове урегулювання діяльності суб’єктів, уповноважених на здійснення дізнання, наразі потребує вдосконалення передусім шляхом внесення змін до законодавчих актів, що визначають процесуальний статус зазначених осіб.