Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили злочини, передбачені статтями 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.79.2.29Ключові слова:
декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларування недостовірної інформації, неподання декларації, кримінологічна характеристика, особа злочинця, суб’єкт декларування, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності, корупціяАнотація
У статті за результатами вивчення соціально-демографічних, соціально-психологічних, морально-психологічних та кримінально-правових ознак суб’єктів злочинів, передбачених статтями 366-2, 366-3 КК України, сформульовано кримінологічний портрет особи, яка вчинила ці делікти. Встановлено, що здебільшого це – чоловіки (56,4 %) у віці від 30 до 65 років (84,6 %), громадяни України (100 %), які мають вищу (35,9 %) або професійно-технічну (32 %) освіту, несудимі (98,7 %), як одружені, так і неодружені. Вони обіймають посади державних та інших службовців нижчого та середнього ланок. Усі особи, які вчиняють окреслені суспільно небезпечні діяння, на час їх учинення є психічно здоровими та психічно стійкими, а тому вони не перебувають на психіатричному чи наркологічному обліках. Водночас можна припустити, що у частини суб’єктів цих злочинів формується залежність – хабароманія.
Частина ознак суб’єктів вказаних деліктів обумовлена їх посадою особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до якої зазвичай висуваються нормативні вимоги щодо громадянства, освіти, досвіду роботи тощо.
Суб’єкти злочинів, передбачених статтями 366-2, 366-3 КК України, вчиняють зазначені делікти одноособово, однак незважаючи на це до них можуть бути причетними й інші особи (члени сім’ї та помічники суб’єктів декларування). Мотиви та мета цих кримінально протиправних діянь є різними і не завжди пов’язані з незаконним збагаченням.
Серед суб’єктів злочинів, передбачених статтями 366-2, 366-3 КК України, можна виділити як корупціонерів, які прагнуть приховати результати свого незаконного збагачення, так і інших кримінальних правопорушників, які обіймають чи обіймали посади осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Посилання
Антикорупційна стратегія на 2021–2025 роки, затверджена Законом України «Про засади державної антикорупційної політики на 2021–2025 роки» від 20 червня 2022 року № 2322-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2322-20#Text.
Вознюк А., Титко А. Кримінально-правова модель протидії незаконному збагаченню в Україні. Вісник Пенітенціарної асоціації України. 2019. № 2. С. 46–62. DOI: https://doi.org/https://doi.org/10.34015/2523-4552.2019.2.05.
Вознюк А.А. Корупційні кримінальні правопорушення: концептуальні проблеми в контексті реформування кримінального законодавства України. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 2 (20). С. 21–32. doi: https://doi.org/10.33270/04202002.21.
Дудоров О. Кримінально-правові аспекти незаконного збагачення (погляд теоретика в очікуванні судової практики). Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 1. С. 129–142. URL: http://lsej.org.ua/1_2017/35.pdf.
Луценко Ю. В. Протидія злочинності в сучасних умовах. Соціально-правові студії. 2020. Випуск 1(7). С. 79–84. http://www.sls.lvduvs.edu.ua/documents_pdf/arhiv/sps_01(7)_2020/12.pdf.
Мовчан Р.О., Янівський В.М. Криміналізація діянь, передбачених статтями 366-2 та 366-3 Кримінального кодексу України: аналіз на предмет відповідності принципу суспільної небезпеки. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 7. С. 74–78. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-7/14.
Вознюк A.A., Жук І.В. Порушення законів і звичаїв війни: безпосередні об’єкти, предмети та потерпілі від злочину. Загальні положення «jus in bello». Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2022. Вип. 4 (100). С. 57–74. https://doi.org/10.33766/2524-0323.100.57-74.
Кваліфікація та розслідування порушення законів і звичаїв війни: наук.-практ. посіб. / А.А. Воз- нюк, І.В. Жук, О.В. Таран, С.С. Чернявський та ін.; за заг. ред. М.С. Цуцкірідзе, В.В. Чернєя, А.А. Вознюка. К.: Норма права, 2023. 322 с.
Денисов С.Ф. Особа злочинця у кримінологічній теорії України. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2020. № 1 (22). С. 152–159.
Вознюк А.А. Концептуальні засади запобігання суспільно небезпечним діянням. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2016. № 2 (99). С. 156–165.
Вознюк А.А., Щирська В.С. Запобігання організації або утриманню місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів: монографія. Київ: Освіта України, 2017. 184 с.
Джужа О.М., Василевич В.В., Гіда О.Ф. та ін. Профілактика злочинів: підручник. Київ: Атіка. 2011. 720 с.
Судова статистика. № 7. Звіт про склад засуджених. 2022 р. Судова влада України: [сайт]. URL: https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/zvit_dsau_2022.
Agerberg M. Perspectives on Gender and Corruption. The Quality of Governance Working Paper Series, University of Gothenburg. 2014. No. 14.
Swamy A., Knack S., Lee Y., Azfar O. Gender and corruption. Journal of development economics. 2001. No. 64(1). P. 25–55. https://doi.org/10.1016/S0304-3878(00)00123-1.
Волуйко О.М. Гендерні відмінності у ставленні до корупції в Україні та інших країнах. Юридична психологія. 2021. № 1 (28). С. 21–25. doi: https://doi.org/10.33270/03212801.21.
Кримінологія : підручник / за заг. ред. О.М. Джужі. Київ: Юрінком Інтер, 2002. 416 с.
Андрушко А.В. Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили незаконне позбавлення волі або викрадення людини. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2019. Вип. 40. С. 121–128. (Серія «Юриспруденція»).
Андрушко А.В. Теоретико-прикладні засади запобігання та протидії злочинам проти волі, че- сті та гідності особи: монографія. Київ: Ваіте. 2020. 560 с.
Вирок Вищого антикорупційного суду України від 10 березня 2023 р. Справа № 995/185/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109915446.
Черенков А.М. Розслідування декларування недостовірної інформації: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2020. 270 с.
Вознюк А.А. Декларування недостовірної інформації: актуальні проблеми досудового розслідування. Актуальні питання судової експертології, криміналістики та кримінального процесу: мат. міжн. наук.-практ. конф. (Київ, 05 листоп. 2019 р.) / за заг. ред. О.Г. Рувіна, Н.В. Нестор; уклад. О.І. Жеребко, А.О. Полтавський, О.В. Юдіна. Київ: КНДІСЕ Мінюста України, 2019. С. 109–113.
Черенков А.М. Криміналістична характеристика суб’єкта декларування недостовірної інформації. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 7. С. 222‒226. DOI https://doi.org/10.32849/2663-5313.2019.7.40.
Вознюк А.А. Реальні причини топ-корупції в Україні та нереальні способи протидії їй. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 12 груд. 2019 р.): у 2 ч. / [редкол.: В.В. Чернєй, С.Д. Гусарєв, С.С. Чер- нявський та ін.]. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2019. Ч. 1. С. 44–47.
Михайленко Д.Г. Протидія корупційним злочинам засобами кримінального права: концептуальні основи: монографія. Одеса: Гельветика, 2017. 582 с.
Вознюк А.А. Неконституційність декларування недостовірної інформації: аргументи та контраргументи. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі [Текст]: матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 9–10 груд. 2020 р.): у 2 ч. / [редкол.: В.В. Чернєй, С.Д. Гусарєв, С.С. Чернявський та ін.]. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2020. Ч. 1. С. 61–65.
Вознюк А.А. Визнання статті 366-1 Кримінального кодексу України неконституційною: концептуальні вади прийнятого рішення. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 4 (117). С. 20–31. doi: https://doi.org/10.33270/01201174.20.
Задоя К.П. Проблеми обґрунтованості рішення конституційного суду України щодо визнання неконституційною статті 366-1 Кримінального кодексу України. Juris Europensis Scientia. 2022. № 1. С. 99–104.
Рєзнік О.М., Бондаренко О.С. Визнання норми про декларування недостовірної інформації неконституційною як прояв дискредитації антикорупційної реформи. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 7. С. 330–333. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2020-7/83.
Vozniuk A., Kamensky D., Dudorov O., Movchan R., & Andrushko A. Unconstitutionality of criminal liability for filing inaccurate information in Ukraine: сritical legal analyses. Cuestiones Políticas. 2021. Vol. 39 (69). Р. 133–145. DOI: https://doi.org/10.46398/cuestpol.3969.07.
Щодо листа президентів GRECO та Венеційської комісії до Голови Верховної Ради стосовно конституційної кризи в Україні. 1 листоп. 2020 р. URL: https://nazk.gov.ua/uk/novyny/shhodo-lysta-prezydentiv-greco-ta-venetsijskoyi-komisiyi-do-golovy-verhovnoyi-rady-stosovno-konstytutsijnoyi-kryzy-v-ukrayini/.
Вознюк А.А. Психологічні теорії пояснення корупції. Юридична психологія. 2019. № 25 (2). С. 7–15. DOI: https://doi.org/10.33270/03192502.7.
Мезенцева І.Є. Кримінологічна характеристика особи корупційного злочинця. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2014. № 3. С. 65–71.
Чернявський С.С., Вознюк А.А. Зарубіжний досвід правової протидії незаконному збагаченню. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2019. № 17 (1). С. 79–89. URL: https://lawjournal.naiau.kiev.ua/index.php/lawjournal/article/view/1063. doi: https://doi.org/10.33270/04191701.79.
Вознюк А.А. Декларування недостовірної інформації та умисне неподання декларації: нові моделі заборонних кримінально-правових норм. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. 2020. Вип. 4 (92). С. 104–120. doi: 10.33766/2524-0323.92.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Н. А. Никифоренко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
