Правові колізії у сфері регулювання праці осіб, засуджених до позбавлення волі із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

Анотація

Стаття присвячена деяким питанням, які виникають у процесі правового регулювання праці осіб, засуджених до позбавлення волі із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Звернена увага на тенденцію до зменшення застосування цього репресивного заходу у практиці судів. На підставі проведеного аналізу були виявлені правові колізії, зокрема між приписами кримінально-виконавчого законодавства, положеннями Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та нормами кримінального закону, в частині регулювання праці засуджених до позбавлення волі, а також фактичне протиріччя між добровільною реалізацією права на працю та обов’язком працювати для осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, яке породжено новелами кримінально-виконавчого законодавства. Акцентовано на фактичному об’єднанні у легальному змісті «суспільно корисна праця засуджених до позбавлення волі» трьох різноманітних за своєю природою видів труда, що обумовило процес оцінювання такої праці в узагальненому вигляді без виділення і врахування специфіки виду такої діяльності.

Автором запропоновано коригування нормативних положень КК, КВК та відомчих документів, направлених на регулювання кримінально-виконавчих відносин, а саме: виключення із кримінально-виконавчого законодавства норми про обов’язковість праці даної категорії засуджених з одночасним коригуванням механізму умовно-дострокового звільнення за допомогою заміни абстрактного формулювання «ставлення до праці» у ч. 2 ст. 81 КК конкретною умовою: «здійсненням суспільно-корисної праці та відсутністю заборгованостей за виконавчими документами».

Крім того, автором звернена увага на необхідності здійснення наступного корегування законодавства: введення легального тлумачення поняття «суспільно-корисна праця» у приписи кримінально-виконавчого законодавства з привалюванням суспільного інтересу у його змістовному навантаженні; вирівняння юрисдикцій органу пробації та адміністрації кримінально-виконавчих установ в частині виконання ними покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначених засудженим до позбавлення волі у якості додаткового покарання, шляхом внесення змін до ст. 31 КВК; розширення змісту Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань деталізованою процедурою заключення трудової угоди або договору із засудженими до позбавлення волі.