Сексуальне насильство щодо дитини: латентність та шляхи подолання

Анотація

В статті проаналізовано проблеми сексуального насильства та насильства над дітьми в цілому, виявлення сексуального насильства над дитиною, проблеми латентності цих злочинів, причини та наслідки цього явища в суспільстві, можливі шляхи подолання цієї проблеми, а отже зменшення кількості насильницьких злочинів над дітьми. Законодавство України передбачає відповідальність за вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру відносно дітей: зґвалтування (ст. 152 КК України), сексуальне насильство (ст. 153 КК України), примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 КК України), статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку (ст. 155 КК України), розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК України), домагання дитини для сексуальних цілей (ст. 156^-1 КК України), ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК України), одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження (ст. 301^-1), проведення видовищного заходу сексуального характеру за участю неповнолітньої особи (ст. 301^-2), створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302 КК України), сутенерство або втягнення особи у заняття проституцією (ст. 303 КК України). За наявними даними Міністерства внутрішніх справ України, динаміка вчинення насильницьких злочинів сексуального характеру з року в рік збільшується. Для ефективного виявлення, розслідування та протидії цим злочинам, держава та особи, мають спиратись на теоретичний фундамент, який в свою чергу має бути розроблений спеціалістами-практиками, працівниками поліції, психологами, педагогами і т.п., які розуміються як на правових засадах, так і на психологічних особливостях дітей.

Протидія насильницьким злочинам сексуального характеру відносно дітей та латентності цих злочинів буде ефективною за умови взаємодії та тісної співпраці держави, суспільства та сім’ї.