Проблемні питання адміністративного оскарження рішень органів Державної податкової служби України

Анотація

Сприяння використанню адміністративного оскарження є одним з завдань держави, що узгоджується із рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи. Законодавство гарантує можливість адміністративного оскарження рішень контролюючих органів. Інститут адміністративного оскарження в цих правовідносинах грунтується на презумпціях неправомірності оскаржуваного рішення; мовчазної згоди контролюючого органу з доводами та вимогами скаржника по закінченню граничного строку розгляду скарги; тлумачення норм законодавства на користь платника у разі їх множинного тлумачення.

Строки звернення зі скаргою відрізняються в залежності від виду оскаржуваного рішення. Водночас, існує потреба в уніфікації строків звернення зі скаргою, та у збільшенні тривалості строків, які наразі є надмірно короткими. Потребує врегулювання порядок обчислення строків судового оскарження у разі, якщо платником податків подано скаргу із пропуском строку адміністративного оскарження, разом із клопотанням про поновлення строку. Потребує подальшої дискусії питання щодо заохочення платників користуватися адміністративним порядком оскарження, шляхом усунення диспропорції в тривалості строку судового оскарження, залежно від використання адміністративного оскарження.

В законодавстві існує прогалина, яка робить позбавленим практичного змісту право платника податку на додану вартість на оскарження в адміністративному порядку рішення про відповідність його критеріям ризиковості. Існує нагальна потреба у встановленні процедури оскарження таких рішень.

Існуюча процедура адміністративного оскарження рішень до Державної податкової служби України потребує вдосконалення з точки зору підвищення процедурних гарантій та дотримання принципу обов’язковості судових рішень і правових висновків Верховного Суду. Також необхідно привести процедуру оскарження у відповідність із новим Законом України «Про адміністративну процедуру».