Історико-правові засади формування оселищної концепції збереження біорізноманіття

Анотація

Біологічне різноманіття є одним з головних елементів у підтримці стабільності навколишнього середовища та базовим фактором оптимального функціонування екосистем. На сучасному етапі розвитку суспільства через інтенсивну господарську діяльність, забруднення довкілля, зміну клімату та виникнення інших негативних факторів біорізноманіття перебуває під загрозою різкого скоро­чення, що, безумовно, потребує вчинення невідкладних заходів з боку світової спільноти.

Одним з таких заходів є впровадження оселищної концепції як важливого напряму збереження біологічного різноманіття, який акцентує увагу на ролі та взаємодії людей з природними екосисте­мами, сприяючи сталому розвитку та забезпеченню екологічної стійкості. Ця концепція ґрунтуєть­ся на усвідомленні важливості збереження природних середовищ і збалансованому існуванні всіх живих організмів на планеті.

У статті здійснено історико-правовий аналіз формування оселищної концепції збереження біорізноманіття, який розкриває еволюцію правового підходу до збереження та управління природни­ми ресурсами. Завдяки взаємодії наукових, політичних та соціальних чинників цей процес викликав значущі зміни у регулюванні відносин між суспільством і природою.

Також у статті надано визначення таких понять, як «оселище» та «оселищна концепція», проа­налізовано такі суміжні з «оселищем» поняття, як «ландшафт», «екосистема» та «біотоп». Запропо­новано авторське визначення поняття «оселище», під яким пропонується розуміти ділянки земної або водної поверхні, що визначаються біологічними, кліматичними та географічними ознаками та забезпечують умови існування видів рослин і тварин, як окремо, так і в їх сукупності.

У підсумку наголошено, що оселищна концепція є ключовим інструментом для збалансованого розвитку, який поєднує потреби людей зі збереженням біологічного різноманіття та природних ре­сурсів.