Зарубіжний досвід правового регулювання соціального захисту самозайнятих осіб та можливість його використання в Україні

Анотація

Зайнятість населення є однією із центральних проблем не тільки в Україні, а й у всьому світі. Досягнення її високого рівня - одна з основних цілей будь-якої держави. Однією із її форм є самозайнятість, яка сьогодні зумовлена економічною кризою, пов’язаної з війною в країні, наслідком якої є зростання рівня безробіття та обмеження попиту на найману працю; низьким рівнем оплати праці на державних підприємствах; становленням ринкового світогляду, що в результаті становить реаль­ну загрозу для державного й суспільного добробуту. Мета статті проаналізувати досвід зарубіж­них країн щодо правового регулювання соціального захисту самозайнятих осіб та можливість його використання в Україні. Зроблено висновок, що самозайнятість регулюється широкою норматив­ною базою. Водночас відмічено про недостатність регулювання основними актами законодавства про працю, законодавства у сфері соціального забезпечення. Акцентовано увагу на необхідності розробки окремого законодавчого акта. І в цьому буде корисним досвід Німеччини, де розроблено Соціальний кодекс (“Sozialgesetzbuch”), який складається з 12 розділів, що регламентують окремі види соціального забезпечення. Зокрема, проведення систематизації соціального законодавства за німецькою моделлю передбачало б два напрями: прийняття Кодексу України про соціальний захист, зміст якого був би сформований із чинних законів та підзаконних нормативно-правових актів; та узгодження його змісту з іншими актами соціального законодавства, які не увійшли до нього. При цьому передбачити в Кодексі окремі положення, які урегульовували б питання стосовно соціаль­ного захисту такої категорії суб’єктів права соціального забезпечення як самозайняті особи. Тобто реформування соціально-забезпечувального законодавства доцільно здійснювати на засадах успішного зарубіжного досвіду. Також необхідно в процесі створення спеціалізованих програм підтрим­ки й розвитку самозайнятості використовувати позитивний досвід зарубіжних країни. Переконані лише за таких умов можна вирішити більшість проблем, які виникають у досліджуваній царині.