Соціальний захист як особливий соціально-правовий феномен

Анотація

Стаття присвячена уточненню концептуального змісту соціально-правового феномену соціаль­ного захисту. Для досягнення цієї мети використовується актуальна спеціальна наукова юридич­на література, в якій розкриваються різні аспекти сутнісного змісту соціального захисту, а також суміжних соціально-правових явищ. В рамках наукового дослідження використано такі наукові ме­тоди: формально-логічний, формально-юридичний, діалектичний, системно-структурний методи, а також метод узагальнення.

У загальному сенсі соціальним захистом доцільно розуміти цілісний комплекс конкретних цілеспрямованих заходів держави та суб’єктів громадянського суспільства (насамперед, заходи правового, економічного й соціального характеру), які спрямовані на підтримання та забезпечен­ня соціальної захищеності найбільш уразливих верств населення суспільства або окремої групи суспільства (наприклад, працівників конкретної сфери, працівників конкретного підприємства тощо). Закономірним чином соціальний захист в сучасній доктрині соціального права України по­стає в якості багатоаспектного соціально-правового явища, котрим позначається, по-перше, мережа суб’єктів, які забезпечують соціальний захист, а саме органів публічної служби (також суб’єктів громадянського суспільства та інших суб’єктів, які зобов’язані здійснювати соціальний захист) на національному, місцевому (регіональному та муніципальному), а також на організаційному (на під­приємствах, в установах, організаціях) рівнях. По-друге, соціальний захист також може розумітись в якості діяльності суб’єктів, які забезпечують соціальний захист, виконуючи ті чи інші завдання забезпечення соціальної безпеки. По-третє, під соціальним захистом слід розуміти також результат діяльності суб’єктів, які виконують функції соціального захисту, наслідком чого є створення на індивідуальному, груповому або ж загальному соціальному рівнях умов соціальної безпеки. При цьому відповідні умови соціальної безпеки передбачають: попередження виникнення нових чи по­силення існуючих соціальних ризиків; усунення виявлених соціальних ризиків; мінімізація ефекту виявлених соціальних ризиків, усунення яких є неможливим.

Для соціального захисту в Україні характерними є такі риси: по-перше, соціальний захист пе­редбачає дію особливого механізму реалізації публічної політики у соціальній сфері, а відтак є особливим соціально-правовим інститутом. По-друге, формування та об’єктивація соціального за­хисту відбувається за рахунок дії юридичного механізму соціального захисту. По-третє, соціальний захист є соціально-правовим феноменом, що характеризується метою та комплексом завдань. Ви­окремлені ознаки соціального захисту дозволяють дійти висновку, що феноменологічна сутність соціального захисту безпосереднім чином корелюється із таким соціально-правовим феноменом, як соціальний ризик. Відповідний зв’язок є закономірним щонайменше з огляду на наступне: по-пер­ше, соціальний захист, як результат, передбачає настання умов соціальної безпеки, що досягається шляхом попередження соціальних ризиків і викликів, зниження негативного ефекту таких ризиків, а також усунення відповідних ризиків, якщо це є можливим. По-друге, зв’язок соціального захисту із соціальним ризиком обумовлений тим фактом, що держава (органи місцевого самоврядування, а також суб’єкти громадянського суспільства) реалізують соціальну функцію на основі вимог прин­ципу соціальної солідарності. Вимоги зазначеного принципу не дозволяють ігнорувати реальні та потенційні проблеми забезпечення соціальної безпеки особи чи групи осіб.