Розсуд судді у забезпеченні прав і свобод людини: значення правової позиції

Анотація

Стаття присвячена аналізу розсуду судді у забезпеченні прав і свобод людини та дослідження значення правової позиції Верховного Суду. Встановлено, що призначенням Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні є, передусім, формування обґрунтованої правової позиції сто­совно застосування всіма судами в подальшій роботі конкретної норми матеріального права або до­тримання норми процесуального права, що була неправильно використана, і таким чином спряму­вання практики в єдине та правильне правозастосування. Правові позиції Верховного Суду мають більш складну природу, оскільки є чітке усвідомлення завдань цього органу як ключового суб’єкта формування єдності національної судової практики. Досліджено юридичну літературі в якій наразі обговорюється проблема відступлення від правових позицій, висловлених раніше, оскільки саме на рівні вищих судових інстанцій має вирішуватися проблема одностайного застосування судами норм законодавства у подібних правовідносинах. Інститут відступлення від попередньої правової позиції є досить цікавим явищем і набув поширеного застосування в останні роки, і пов’язана ця пробле­ма, можливо, з реформою процесуального законодавства. Встановлено, що масове відступлення від попередніх правових позицій порушує стандарти сталості судової практики, а вимога правової визначеності апелює саме до стандартів сталості судової практики, згідно з якою суди повинні за однакових фактичних умов ухвалювати в у аналогічних справах аналогічні рішення. Сталість судової практики означає, що низка раніше прийнятих та узгоджених судових рішень є переконливим доказом правильного тлумачення правової норми. Оскільки законодавець не закріпив обов’язко­вість раніше прийнятих постанов Верховного Суду України, однак можливість відступу від них на­дається лише суду касаційної інстанції Верховному Суду. Відступаючи від правової позиції, суд має навести серйозну і переконливу аргументацію, оскільки для інакшого застосування припису закону у однаковій (або подібній) ситуації з аналогічним юридичним складом повинні існувати вагомі та розумні підстави. Зроблено висновок, що особливого значення набувають саме принципи, якими керуються судді при виробленні кожного конкретного рішення і формуванні відповідної правової позиції, а саме принципи верховенства права, справедливості й законності.