Процедура розгляду справ конституційної юрисдикції в Україні

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблем і перспектив правового регулювання процедури роз­гляду справ конституційної юрисдикції в Україні. Встановлено, що здійснення завдань, покладених на Конституцією і Законом «Про Конституційний Суд України» на єдиний орган конституційної юрисдикції реалізовується у формі судового конституційного процесу, тобто спеціальної судової процедури. На теперішній час, здійснення такої процедури в загальному вигляді передбачено Роз­ділом 2 Закону України «Про Конституційний Суд України» та Регламентом Конституційного Суду. Більша частина судових процедур розгляду справ конституційної юрисдикції визначена на рівні підзаконного акту. Вважаємо, що такий підхід є хибним, оскільки ст. 19 Конституції України пе­редбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З’ясовано, що на процедурні проблеми діяльності Конституційного Суду у частині законодав­чого урегулювання розбіжності судової практики, необхідності законодавчої деталізації та конкре­тизації важливих частин процедурних аспектів діяльності суду звертала свою увагу Венеціанська комісія. Встановлено, що в ряді країн Європи діють спеціальні кодекси конституційної юрисдик­ції або аналогічні процесуальні закони. Наприклад, Кодекс конституційної юрисдикції Республіки Молдова від 16 червня 1995 року має набагато більш високу якість юридичної техніки ніж анало­гічні процедурні норми Закону України «Про Конституційний Суд України».

З метою вирішення означеної проблематики у Верховній Раді України нині продовжує розгля­датись Проект Закону про конституційну процедуру № 4533 від 21 грудня 2020 року. Підтримуючи основні цілі цього Законопроекту, визначено його істотні недоліки, які нівелюють позитивні новелли, які ним пропонуються. Наголошено, що відповідна законопроектна робота має опиратися на вітчизняну доктрину конституційного права, досвід кодифікації процесуального законодавства інших галузей права та відповідний зарубіжний досвід.