Природа правових обмежень

Автор(и)

  • М.С. Кельман доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорії права та конституціоналізму, Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка», Україна https://orcid.org/0000-0002-4393-4626
  • Р.М. Кельман аспірант кафедри теорії права та конституціоналізму, Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка», Україна https://orcid.org/0000-0001-7704-2055

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.79.1.8

Ключові слова:

обмеження, заборона, конвенційні і конверсаційні, універсальні, локальні й індивідуальні обмеження

Анотація

Про актуальність питань, пов’язаних з правовими обмеженнями, свідчить низка положень.

Останнім часом кардинально змінилася ситуація у світі. На сучасному етапі розвитку людства особливо зросло значення двох суб’єктів у загальному числі осіб, що діють на міжнародній арені, - окремої людини та людства в цілому. Але зараз, як і протягом усієї історії, важливим завданням залишається знаходження балансу між їхніми інтересами.

Одним із засобів, що слугує для регулювання відносин у соціумі та спрямований на стримування, а також деструктивної активності та підтримання балансу інтересів, є правові обмеження. Надаючи людині певні права і встановлюючи їхні межі, накладаючи обов’язки, забороняючи ті чи інші дії, право за їхньою допомогою окреслює сферу особистих бажань й прагнень інтересами суспільства, Формування демократичного суспільства та правової держави тісно пов’язане з правовими об­меженнями. Права і свободи людини та громадянина є пріоритетними, але вони не є абсолютними і безмежними. Для підтримання стабільності в країні, забезпечення умов для існування кожного індивіда й поступального розвитку - суспільства та держави необхідна адекватна наявним умовам система обмежень прав і свобод.

Необхідність дослідження правових обмежень диктується також і тим, що правову державу не­можливо уявити без добре налагодженого й чітко працюючого механізму юридичного впливу. Від­повідно до цілей та завдань правового регулювання, що змінилися, мають змінюватися й засоби впливу на суб’єктів правовідносин. Питання щодо правових засобів, їх якісне використання у пра- вотворчому та правореалізаційному процесах завжди актуальне та має велику наукову й практичну значущість. Без його належного вирішення неможливо створити оптимальний механізм правового регулювання.

На сьогодні в науці існують різні підходи до розуміння сутності та ролі правових обмежень. Це пояснюється інтегративним, узагальненим характером категорії, що розглядається. Але оскільки вона широко використовується в законодавстві на всіх рівнях й у правовій науці, то існує необхід­ність уточнення значення цього поняття.

Усі зазначені обставини свідчать про необхідність вироблення єдиного підходу до розуміння сутності, ролі та умов ефективності застосування правових обмежень на всіх рівнях, а отже, і необ­хідності їх повного та всебічного аналізу.

Аналіз ключового терміна в сучасній літературі цілком зневажений. Тим більше за всіма доступ­ними джерелами уніфікованого варіанту використовуваної категорії у сучасній правознавчій теорії. Хоча водночас не можна стверджувати і про повну відсутність уваги до поняття «заборона».

Обгрунтовано, що поняття обмеження постає визначальним чинником правового дискурсу. По­треба удосконалення наукових ідей для правозастосовної практики стосується обмеження як одного із методів правового регулювання, а також диференціювання меж обмежень, які регламентують відносини в інших галузях права (житлове, митне, сільськогосподарське, підприємницьке, сімейне, трудове та ін.).

Доведено, що термінологічна недостатність дефініції «обмеження» підтверджує неоднознач­ність його семантики, виявленої у філософському, лінгвістичному, правовому, психологічному та ін. дискурсах. Це свідчить про величезну потенційну змістову сутність функціонального поняття. Отже, оцінювати обмеження лише із кримінально-правових чи з філософських позицій у процесі законотворчої чи правозастосовної діяльності не достатньо. Щоб визначити позитивні довгостроко­ві наслідки обмежувальних заходів, виправданим у застосуванні є комплексний підхід оцінювання нормативності запропонованих обмежень.

Зроблено висновок, що табу піддаються просторово-темпоральним трансформаціям та оцінкам. Прийнятні зміни обмежень часткові (тимчасові) як засоби для поліпшення морально-психологічної атмосфери у суспільстві (колективі). Від обмежень очікують і позитивних стимулів. Проблематика міжгалузевого функціонування заборон та їхня уніфікованість - це важлива масштабна робота, яка очікує свого перспективного розвитку для сфери правового регулювання.

Посилання

Загальна теорія права: підручник / М.С. Кельман. Видання шосте, доповнене. Тернопіль: ТОВ «Терно-граф», 2023. 354 с.

Корж І.Ф. Проблеми впливу на суспільні відносини в Україні. Юридичкий науковий спеціальний журнал. № 5/2020. С. 15-19.

Дудуров О.О. Кримінальне право: теорія і практика (вибрані праці). К.: Ваіте, 2017. 873 с.

Ярмол Л.В. Свобода вираження поглядів як суб’єктивне юридичне право (загальнотеоретична характеристика). Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2015. № 813. С. 181-184.

Заморська Л.І. Ґенеза формулювання категорії “правова норма”. Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. Випуск 61. Одеса: юридична література. 2011. С. 310-315.

Ключковський Ю.Б. Виборчі системи та українське виборче законодавство: [монографія]; Нац. ун-т «Києво-Могилян. акад.». Київ: [Час друку], 2011. 132 с.

Ключковський Ю.Б. Потреба зміни виборчої системи [Текст]. Вибори та демократія. Київ, 2007. № 2. С. 5-10.

Владимирець, А.Ю. Теоретичне обгрунтування обмеження права на інформацію [Текст]. Цінності сучасного конституціоналізму. Х.: Права людини, 2012. С. 253-255 .

Ліпкан В.А. Адміністративно-правовий режим інформації з обмеженим доступом в Україні: монографія; за заг. ред. В.А. Ліпкана. К.: ФОП О.С. Ліпкан, 2013. 344 с.

Юридична енциклопедія: В 6 т Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. К.: «Укр. енцикл.», 1998. С. 717.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-10-09

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень