Запобігання та протидія домашньому насильству: роль культурно-ментальних чинників

Анотація

У статті проведено аналіз культурно-ментальні чинників, які впливають на поширення проблеми домашнього насильства.

Мотивовано, що культурно-ментальна традиція домашнього насильства є тим фоновим явищем з яким боротися виключно правовими засобами неможливо. Культурно-ментальна традиція домашнього населення - це складний соціокультурний феномен, який виявляє утворені в суспільстві уявлення, норми та цінності, які можуть сприяти виникненню та підтримувати випадкові насильництва в сімейних відносинах. Цей аспект має суттєвий вплив на динаміку та поширення домашнього населення в певній культурній спільноті.

Вказано, що домашнє населення порушує основні права та свободи особистості, поглиблює соціальні проблеми та негативно впливає на фізичне та психічне здоров’я постраждалих. Прояви домашнього насильства прямо порушують сферу гуманізації суспільної реальності, зазіхають на права людини через девальвацію природнього права на життя, свободу та безпеку особистості, зокрема ставлячи під загрозу фізичному та емоційному недоторканність потерпілих.

В статті визначено, що роль культурно-ментальних цінностей суспільства є вагомою, особливо в контексті громадського схвалення проявів домашнього насильства, ігнорування проблеми та сприймаючи його не досить серйозно та ставлячись до цього як до очікуваного явища.

Автором визначено характеристики ментально-культурних цінностей суспільства, що провокують поширення домашнього насильства.

Розв’язання питань, пов’язаних з домашнім насильством, потребує інтегрованого підходу, активної участі громади та владних установ, а також підвищення усвідомленості суспільства щодо негативного впливу цього явища на індивіда, родину та суспільство в цілому. Отже, можна стверджувати, що правова політика у сфері домашнього населення має бути комплексною системою правових та юридичних механізмів запобігання та протидії цьому явищу. Трансформація ґендерних норм, подолання негативних сімейних традицій шляхом зміни поведінки та програм, орієнтованих на спілкування, може сприяти нормам ґендерної рівності та запобігти домашньому насильству.