Актуалізація слова у міждисциплінарному дискурсі теорії та філософії права

Анотація

Актуалізується проблема недостатньої мовної підготовки здобувачів, а відтак і випускників вищої юридичної освіти України. Їм не пропонуються до вивчення методологічно значущі для правознавства науки, зокрема семантика, юридична лінгвістика, герменевтика. Звідси – прогалини у програмних результатах навчання, а від них – помилки у правотворчості, у правових оцінках, у поясненнях правових явищ і процесів. Неувага до первинного значення слова зумовлена недоліком чинного Стандарту бакалаврського рівня вищої юридичної освіти України: відсутністю у переліку програмних результатів навчання необхідності знати та розуміти особливості правотворчості. Її мовна досконалість визначає якість реалізації та застосування права.

Аналіз власного викладацького досвіду авторки та результатів досліджень окремих аспектів проблеми науковцями Т. І. Дудаш, С. І. Максимов, А. С. Токарська та ін. виявив актуальну потребу унормування суперечливої ситуації в юридичній термінології України, де хаотично поєднуються україномовні та іншомовні терміни різного смислового наповнення. Зокрема слід враховувати суттєві відмінності в правоназиванні й праворозумінні між континентально-європейською та англо-американською правовими системами з орієнтацією на першу як близьку до правових традицій України. Важливим є досвід збереження у юридичній лінгвістиці провідних держав ЄС – ФРН і Франції – особливих національних традицій правоназивання і праворозуміння. Володіння словом також актуальне для реалізації комунікативної функції права. Для якісної підготовки правників України необхідно підвищити їх професійну мовну культуру. Зокрема доповнити Стандарт окремим програмним результатом навчання: «необхідність знати та розуміти особливості правотворчості». До навчальних планів зі спеціальності «Право» на першому курсі увести інтегровану дисципліну «Теорія та філософія права» з паралельним викладанням курсу «Допоміжні правничі дисципліни». Укласти енциклопедичний словник української правничої мови, надати йому юридичної сили у навчанні та практиці правотворчих і правозастосовних органів. Орієнтуватися на континентально-європейське право, зберігаючи унікальність української мови права від надмірних іншомовних запозичень.