Взаємозв’язок міжнародного та національного права та питання їх узгодження

Анотація

Стаття присвячена одному з аспектів проблеми співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права, а саме взаємозв’язку міжнародного та національного права. Цей взаємозв’язок динамічно розвивається. Розвиток взаємопов’язаності міжнародного та внутрішньодержавного права відбувається у зв’язку з постійним збільшенням кількості міжнародних договорів та національних нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання суспільно-внутрішньодержавних відносин які є об’єктом міжнародного співробітництва. Нині стали чітко вимальовуватися тенденції розвитку міжнародного права та його взаємодії з національними правовими системами. Процес глобалізації посилив взаємозв’язок держав, розширилося коло внутрішньодержавних суспільних відносин, які є спільним об’єктом регулювання двох правових систем - міжнародної правової системи та внутрішньодержавної правової системи. На основі аналізу положень загальної теорії права та доктрини міжнародного права та міжнародних нормативних актів розглядаються теоретичні та правові проблеми взаємозв’язку внутрішньодержавного та міжнародного права. У ній досліджуються соціальні та правові природи взаємозв’язку двох правових систем та з’ясовується значення узгодження внутрішнього державного права з міжнародним правом. Зазначається, що міжнародне право та внутрішньодержавне право хоча й мають єдину соціальну природу, але функціонально виступають як дві самостійні та тісно взаємодіючі та взаємозалежні системи права. Розкривається характер їх взаємозв’язків, способи та форми взаємодії, а також їх функціональний зв’язок, взаємозалежність та роль держави у цьому процесі. Наголошується, що взаємозв’язок та взаємодія не обмежуються лише нормами двох правових систем, але охоплюють дві правові системи загалом. Отже, має бути узгодження норм національного права з усіма джерелами міжнародного права, зокрема, з індивідуальними міжнародними зобов’язаннями держав. У статті наголошується, що держава є учасником створення правових норм як внутрішнього, так і міжнародного права. Процес узгодження волі чи позиції держав під час укладання міжнародних договорів регламентується нормами міжнародного права, а процес і процедура вираження цих волевиявлень чи позицій визначаться нормами національного права. У цьому міжнародне право належить юридичної системі конкретних держав, хоча фактично є частиною всіх правових систем. При збігу об’єкта регулювання, норми міжнародного права мають пріоритет над внутрішньодержавними. На думку автора статті, ототожнювати поняття правової колізії з недійсністю міжнародних договорів не слід. Стверджується, що випадок колізії буває лише з чинним договором. Підкреслюється так само, що багато норм, закріплені в міжнародному праві договірним або звичайним шляхом, набувають характеру jus cogens і тому обов’язкові для всіх держав незалежно від ратифікації або приєднання до тих чи інших договорів або угод. У статті зазначається, що Міжнародне право накладає зобов’язання на державу в цілому, але саме внутрішньодержавне право визначає державні органи та посадові особи, які відповідальні за виконання міжнародних зобов’язань держави.

Метою статті є теоретично з’ясувати суть взаємозв’язку та взаємодії міжнародного та внутрішньодержавного права, виявити значення узгодження внутрішньодержавних законодавств з міжнародним правом та підстави пріоритету міжнародних норм перед національним правом.