Особливості пенсійного забезпечення наукових працівників: реалії сьогодення

Анотація

Проблеми пенсійного забезпечення в Україні на сьогоднішній день є одним із найгостріших питань, у першу чергу, через його низький рівень, недосконалість чинного правового регулювання, існування різноманітних соціальних та демографічних проблем у державі. Зауважено, що сьогодні вітчизняна пенсійна система є фінансово нестабільною, не забезпечує розмір пенсій відповідно до трудового внеску більшості громадян і водночас створює умови для пільгового (здебільшого несправедливого) пенсійного забезпечення значної кількості пенсіонерів. Питання достатку й якості життя пенсіонерів стає дедалі більш актуальним, адже їх фінансовий стан є суттєво нижчим за європейські країни. Тому до важливих та пріоритетних завдань держави запропоновано віднести відновлення справедливості при визначенні пенсійних виплат – і сьогодні, і на майбутнє. Оскільки якщо людина чесно працювала все життя, вона має гарантовано отримувати гідну пенсію. Мета статті розглянути особливості пенсійного забезпечення наукових працівників в умовах сьогодення, на підставі чого зробити відпо- відні висновки. Зазначено, що правове регулювання пенсійного забезпечення наукових працівників є недосконалим, не достатньо забезпечує престижність наукової праці та не стимулює систематичного оновлення наукових кадрів. Звернуто увагу на доцільність проведення обов’язкової щорічної індек- сації пенсій, у тому числі пенсій науковців, та запровадження справедливого механізму нарахування їм виплат. Оскільки забезпечення економічних, соціальних та правових гарантій працівників, зокрема працівників наукової сфери – науковців, а також створення умов для проведення ефективних науко- вих досліджень, підвищить престижність заняття науковою діяльністю. Одним із шляхів досягнення результату та реалізації державою, покладених на неї функцій повинно бути вдосконалення законо- давчої бази регулювання соціально-забезпечувальних правовідносин, а також соціального захисту та пенсійного забезпечення наукових працівників. Зазначено, що проведення державної політики у цій сфері можливе на основі вдосконалення правового регулювання й адаптації пенсійного забезпечення до міжнародних стандартів.