Прогалини законодавства у сфері виплати аліментів дружині під час вагітності

Анотація

Стаття присвячена дослідженню повноті реалізації вагітною жінкою свого права на утримання від чоловіка з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі, а також отримання аліментів від чоловіка з яким шлюб не зареєструвала, але тривалий період часу проживала однією сім’єю. Розглянуто проблему щодо визначення моменту виникнення права на утримання, а також виявлено прогалини в законо- давстві по питанні сплати коштів вагітній дружині. Адже, у частині 1 статті 79 Сімейного кодексу України викладено положення про те, що аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, а у частині 5 статті 84 Сімейного кодексу України зазначаєть- ся, що аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Із аналізу вказаних положень виникає питання щодо визначення моменту присудження та сплати аліментів. Адже кошти на своє утримання жінка потребує негайно і чекати до народження дитини вона не має змоги. З’ясовано, що заяву до суду про надання утримання жінка змо- же подати лише після отримання письмових доказів, що підтверджують її вагітність. Тому звернутися до суду з позовом до чоловіка про надання кошів на утримання жінка має змогу значно пізніше, ніж вагітність буде виявлена.
Також, проблемою є те, що аліментні зобов’язання виникають лише між чоловіком та дружиною, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, а та жінка, яка проживала певний період часу з чоловіком та завагітніла позбавляється права на утримання на період вагітності. Тому, у даній статті пропо- нується зрівняти у реалізації права на утримання усіх жінок, незалежно від того чи перебували вони у зареєстрованому шлюбі з чоловіком чи ні. Основним є те, що позивачка повинна довести спільне проживання та факт вагітності.
Також у статті проаналізовано судову практику щодо визначення оціночного поняття «тривалість спільного проживання» та з’ясовано, що тривалість спільного проживання повинно обчислюватися не кількістю прожитих років, а документами, які чоловік та жінка можуть пред’явити у суді як дока- зову базу того, що ці особи проживали однією сім’єю, вели спільний побут та мали взаємні права та обов’язки.