Конституційний діалог та судовий активізм

Анотація

Діалогічну модель юрисдикції не можна розглядати як простий засіб захисту від судової активнос- ті, враховуючи, що її можна додати до неї, відкриваючи деталі рішення для співпраці інших суб’єк- тів, але без викупу політичного рішення на основі рішення. У крайніх випадках діалогічні теорії і прийоми можуть бути захоплені для збоченого використання в контексті великого загострення полі- тичних конфліктів. Проблематизація цієї теми далеко не скасовує діалогічну модель, кидає виклик її поглибленню, вимагаючи інституційних механізмів, стимулів, санкцій, дизайнів, процедур, які струк- турують діалог. І це також закликає до кроку назад, відступу до найсуттєвішої частини дебатів про судовий активізм, особливо щодо питання інтерпретації. З часом діалоги були пов’язані з різними іншими техніками прийняття рішень. У своєму контексті походження вони вже представили свої межі та можливості.
Процедури та діалоги мають сенс лише тоді, коли можна поділитися мінімальною інтерпретацій- ною основою, якщо ми можемо визнати автентичними застосування до конкретних випадків принци- пів, які складають суспільство. Ця стаття має на меті зобразити роль судових діалогів, перераховуючи її три основні конституційні функції: узгодженість, згуртованість та конформація. Використовуючи доктринальні бібліографічні дослідження, було проаналізовано, що сучасний конституціоналізм, по- значений наслідками глобалізації, страждає від сильної нестабільності. Захист прав людини в ниніш- ньому глобальному сценарії правової фрагментарності залежить від взаємодії між різними поряд- ками, яка відбувається через налагодження судових діалогів. Враховуючи актуальність дослідження судового діалогу для ефективного захисту особистості системі захисту прав людини, за допомогою дедуктивного методу та пошуково-бібліографічного, документального та якісного дослідження праг- неться виявити фактори, які потребують його просування серед конституційних судів.