Дослідження правових стимулів в рамках сучасної юридичної науки.

Анотація

В сучасній загальнотеоретичній юриспруденції залишається дискусійним питання про вплив пра- ворозуміння на формування правової культури особистості та суспільства в цілому, виходячи з того, що уявлення про право в його внутрішньому та зовнішньому виразі лежать в основі поведінки осо- бистості.
У статті представлена інтерпретація правових стимулів з позиції функціонального підходу, крім того, зазначено, що коріння правового стимулювання знаходяться у далекому минулому, а об’єктив- на необхідність його обумовлена постійним прагненням людини отримати відповідну винагороду.
Норми права, які закріплюють дозволи, заборони та заохочення, не можуть мати однакової будови, оскільки за мету вони мають досягнення прямо протилежні цілі.
Найважливіше значення у формуванні та активізації корисної правомірної поведінки відіграє його стимулювання. При цьому від стимулювання як процесу впливу на мотивацію поведінки суб’єктів права слід відрізняти категорію правовий стимул – як засобу такого впливу. У найзагальнішому ви- гляді правові стимули є видом правових засобів та забезпечують відповідні заохочення у окремих галузях права, що обумовлює дослідження правових стимулів на галузевому рівні серед науковців, наприклад, у трудовому праві, сімейному праві та інше.
Встановлено, що проблема правового стимулювання правомірної діяльності виступає в якості од- нієї з актуальних та значущих на сучасному етапі розвитку суспільства. Стає очевидним, що з пере- ходом до іншого світогляду, іншим формам впливу суб’єктів суспільства необхідно змінювати па- радигму правового мислення від правового тлумачення як примусової сили до розуміння права як інструменту задоволення інтересів членів суспільства. Безумовно, з цього приводу у правовій науці зроблено досить багато, однак, на рівні теорії права необхідно вирішувати проблему зміни концепту- ального механізму правового забезпечення правомірної діяльності.
У загальному вигляді, правові стимули виступають видом правових засобів, що забезпечують реа- лізацію права, зв’язок між цілями правового регулювання та його соціокорисними результатами.