Правові обмеження у виборі методів і засобів ведення війни

Анотація

У статті розглянуто правові обмеження у виборі методів і засобів ведення війни. Актуальність теми обумовлена необхідністю обмеження та заборони застосування окремих методів і засобів ведення війни в сучасному світі. Предмет дослідження є правові норми, які застосовуються в період збройних конфліктів, що обмежують методи та засоби ведення війни. Методологічну основу дослідження складає система наукових методик (загальних, приватних та спеціальних), та різних логічних прийомів і засобів, що сприяють пізнанню проблеми. Дослідження виконано, ґрунтуючись на діалектичному методі пізнання з використанням історичного, порівняльно-правового, системно-структурного та формально-логічного методів, що дозволило досліджувати питання у цілісному взаємозв’язку. Нормативною базою послужили основні міжнародні договори у даній сфері: Конвенція про закони та звичаї сухопутної війни, Декларація про відміну вибухових і запальних куль, чотири Женевські конвенції 1949 р. та Додаткові протоколи до них, Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних пошкоджень або мають невибіркову дію і інші акти. Зазначено, що еволюції норм міжнародного гуманітарного права про методи та засоби ведення війни обумовлена появою нових видів зброї та бойової техніки внаслідок науково-технічної революції та вдосконаленням оперативного мистецтва. Мета обмежень – захист цивільних осіб та мінімізація страждань військовослужбовців.. Вказано, що системність реалізації норм міжнародного гуманітарного права про заборонені методи та засоби ведення війни державами-учасницями НАТО щодо Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року та Додаткових протоколів I, II до них 1977 року є наслідком ефективного застосування механізму імплементації з урахуванням особливостей національних правових систем, використання засобів цивільного контролю за дотриманням таких норм. Подальші дослідження з новими видами зброї щодо знищення бойової техніки та озброєнь, ураження живої сили противника, можливість використання яких у збройних конфліктах і ступінь тяжкості наслідків використання не мають оцінки держав на предмет відповідності принципам та нормам міжнародного права, але потребують її проведення.