Про юридичну ознаку потерпілого від незаконного проведення аборту або стерилізації

Анотація

Статтю присвячено деяким актуальним питанням встановлення ознак потерпілого від злочину, передбаченого ст. 134 КК.

Зроблено узагальнений огляд поняття потерпілого в кримінально-правовій науці. Звернуто увагу на те, що учення про потерпілого має міждисциплінарний характер – виокремлюють кримінально-правове, кримінологічне і кримінально-процесуальне поняття потерпілого: 1) кримінально-правове – потерпілий від кримінального правопорушення; 2) кримінологічне – жертва к. пр.; 3) кримінально-процесуальне – потерпілий у кримінальному провадженні.

Констатовано, що вітчизняний законодавець безпосередньо вказує на потерпілого від аборту (стерилізації): ідеться у відповідних частинах ст. 134 КК про примушування до аборту або стерилізації без добровільної згоди «потерпілої особи». Висловлено авторське зауваження про те, в контексті відповідальності за незаконний аборт законодавець міг би конкретизовано вказати на жінку, а в другому випадку – альтернативно на жінку або чоловіка.

У контексті юридичного порівняння положень ст. 134 КК та ст.ст. 38 і 39 Стамбульської конвенції з урахуванням системного підходу до тлумачення правових актів звернуто увагу на таке: а) у приписах конвенції, коли йдеться про примушування жінки до того, щоб вона зазнала певних дій (каліцтво геніталій), нормативне посилання на її інформовану згоду відсутня; а в разі проведення аборту чи хірургічної стерилізації жінки, за відсутності ознаки примушування, використана ознака попередньої та інформованої згоди або розуміння процедури з боку жінки; б) вітчизняний законодавець передбачив у ч. 2 і ч. 4 ст. 134 КК, відповідно, примушування до аборту/стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи. Піддано аргументованій критиці вітчизняний підхід, оскільки в теорії кримінального права ознака примушування традиційно виключає згоду потерпілого – ці поняття є взаємовиключними.

Показано, яким чином згадується потерпілий від досліджуваного злочину в судовій практиці; водночас констатовано невелику кількість вироків, ухвалених за ст. 134 КК.