Рішення щодо зобов’язуючої інформації з митних питань: шляхи подальшого наближення до європейських стандартів

Анотація

Дослідивши шляхи реалізації європейськими інституціями положень Митного кодексу Європейського Союзу, автор зазначає, що на рівні судового та адміністративного правозастосування вони послідовно визнають вагоме значення рішень щодо зобов’язуючої інформації для забезпечення єдності у реалізації митної політики та заохочують декларантів до зазначення у документах, що подаються для митного оформлення, рішень щодо зобов’язуючої інформації, виданих не за їх заявою, але таких, що стосуються ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів до тих, які заявлені у митній декларації. Також, це засвідчується стрімким поступом Європейського Союзу до розширення сфери застосування рішень щодо зобов’язуючої інформації у рамках системи митного адміністрування за рахунок рішення щодо зобов’язуючої інформації щодо митної вартості, яке може визначати метод або критерії митної оцінки та їх застосування для визначення митної вартості товарів за певних обставин. Важливим визнається також інформаційно-технологічне забезпечення обігу рішень щодо зобов’язуючої інформації, що включає, зокрема, забезпечення доступу широкого загалу до відповідного законодавства та практики його застосування судами з питань, з яких приймаються ці рішення, яка у перспективі може бути розширена й іншими документами та відомостями, що можуть сприяти дотриманню вимог митного законодавства митними органами та декларантами, зокрема, самими рішеннями щодо зобов’язуючої інформації та інформацію про їх статус. Не менш значущим висновком за підсумками аналізу митного законодавства Європейського Союзу є те, що незважаючи на відсутність у законодавчих положеннях про ультра-активну дію рішення щодо зобов’язуючої інформації правила про обмеження цієї можливості конкретною кількістю товарів, європейськими підзаконними нормативно-правовими документами передбачено, що максимальна кількість товарів, які можуть бути розмитнені протягом періоду ультра-активної дії рішення щодо зобов’язуючої інформації із застосуванням його висновків, має вказуватись у відповідному договорі або визначається митним органом за підсумками консультацій із декларантом.