Теоретико-правові засади визначення структури адміністративно-правової норми

Анотація

Зазначено, що у пошуку відповідей на питання про особливості норм адміністративного права, як об’єкту цілепокладання, проблематика їх структури є одним із ключових. Саме тому вказане питання завжди було у полі зору як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. У зв’язку з цим актуальним бачиться визначення теоретико-правових засад визначення структури адміністративно-правової норми, що у свою чергу, дозволить визначитись із особливостями формування цілей норм адміністративного права. Вказане й обумовило формулювання мети дослідження – на підставі аналізу різноманітних підходів визначити теоретико-правові засади формування структури адміністративно-правової норми, а також висловити авторську точку зору з деяких принципових аспектів порушеної проблематики.

Підтримуючи, традиційний підхід до вирішення вказаного наукового завдання, разом із тим автор уточнює, що категорія «структура норми права» введена саме для опису взаємозв’язків та взаємодії між елементами норми, а останні слід розглядати так би мовити проекційно від вказаного блоку питань. Іншими словами, якщо виходити із загальновизнаної тези про те, що норма права є системою, то її структура (як предмет дослідження) у першу чергу має вивчатися та аналізуватися крізь призму сукупності істотних зв’язків її елементів.

Зазначено, що між елементами норми адміністративного права існують міцні зв’язки, які проявляються у тому, що усі вони у своїй єдності відображають публічно-правову природу норми, забезпечують ефект та відповідну результативність конкретної адміністративно-правової норми. Ті елементи, які не володіють названими властивостями, відповідно, не входять до системи відповідної норми права, утворюючи, як наслідок, правовий припис у якому уособлюється інша норма права, або навіть утворюючи будь-яку іншу соціальну, але не правову норму. Доведено, що структура адміністративно-правової норми – це внутрішні та зовнішні зв’язки вертикального та горизонтального рівня, що забезпечують єдність елементів норми та цілісних властивостей, виділених на основі принципів збереження та інваріантності, яка відображає публічно-правову природу норми та забезпечує її правовий ефект та результативність.