Роздуми щодо конституційності частини першої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України

Анотація

В даній публікації у зв’язку з розглядом на даний час Конституційним Судом України провадження щодо конституційності частини першої статті 459 КПК України наведена позиція авторки з цього питання. Комплексний аналіз правового регулювання повноважень слідчих суддів із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні дає можливість зробити висновок, що здійснюючи ці повноваження, слідчий суддя виконує конституційне повноваження суду, а всі його ухвали є рішеннями суду. Слідчий суддя діє від імені суду як суддя – носій судової влади. Реалізація слідчим суддею повноважень із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні є складовим елементом реалізації функції правосуддя. Відповідаючи на поставлене питання: «чи забороняє частина перша статті 459 КПК безпосередньо або ж у посутньому зв’язку з іншими приписами Кодексу перегляд ухвал слідчих суддів за нововиявленими обставинами?», слід зазначити, що прямої заборони на перегляд ухвал слідчих суддів за нововиявленими обставинами частина перша статті 459 КПК не містить. Проте відсутня пряма вказівка на право оскарження та перегляду. Фактично судова практика щодо неможливості оскарження та перегляду ухвал слідчих суддів за нововиявленими обставинами пішла шляхом застосування наслідкового формально-юридичного розуміння змісту використаних у главі у главі 34 КПК «Провадження за нововиявленими або виключними обставинами» термінів у посутньому зв’язку з іншими приписами КПК, що говорить про порушення принципу правової визначеності у правовому регулюванні цього питання, що призводить до неоднозначного розуміння та правозастосування цих норм. Такий підхід у судовій практиці не дає можливості своєчасно виправити помилку слідчого судді шляхом перегляду його ухвали. Фактично незаконне та несправедливе рішення слідчого судді набирає законної сили та повинно бути виконане. Така ситуація є неприпустимою, оскільки виправлення помилкового рішення слідчого судді у формі ухвали повинно мати місце та бути максимально наближеним у часі до моменту його перегляду та виправлення судової помилки. Позбавлення права на доступ до суду у вигляді перегляду ухвали слідчого судді за нововиявленими обставинами слід вважати недомірним по відношенню до поставленої мети, що свідчить про невідповідність частини першої статті 459 КПК частині 1 статті 8 Конституції України в частині принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. А оскільки в такий непропорційний спосіб було обмежено право на доступ до суду, то ця норма з тих же причин суперечить частині другій статті 55 Конституції України. Можливість перегляду за нововиявленими обставинами ухвал слідчих суддів повністю відповідатиме принципові верховенства права та основним засадам судочинства, визначеним Конституцією України.