Зґвалтування: кримінальне провадження приватного чи публічного обвинувачення?

Анотація

Стаття присвячена проблемним питанням імплементації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульської Конвенції) в кримінальне і кримінальне процесуальне законодавство України. Відзначається, що нормами кримінального і кримінального процесуального права регулюються суспільні відносини, пов’язані з вирішенням найбільш небезпечних соціальних конфліктів. Правові норми спрямовані на охорону прав, свобод та законних інтересів учасників цих відносин, у яких поєднується приватне й публічне. Найбільш гостро ця проблематика виявляється у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, особливим видом яких є домашнє сексуальне насильство, зокрема зґвалтування. Наразі потребує розв’язання питання визначення межі, яка пролягає між приватним і публічним. Безпосередньою передумовою виникнення зазначеної проблематики стало подання до Верховної Ради України законопроєкту, який передбачає повну імплементацію відповідних положень Стамбульської Конвенції в національне законодавство України після її ратифікації. У зв’язку з цим автори законопроєкту запропонували перенести кримінальні провадження за ч. 1 ст. 152 (зґвалтування без обтяжувальних обставин), а також за ч. 1. ст. 153  (сексуальне насильство) КК України з категорії приватного обвинувачення до проваджень публічного обвинувачення. У статті аналізується ця пропозиція з точки зору її узгодженості з іншими положеннями Стамбульської Конвенції, а також з принципово важливими положеннями національного законодавства України. Звертається увага на суперечність між викладеною в законопроєкті пропозицією та конституційними правами особи щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про неї, піддання її без вільної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам. Наводяться аргументи щодо виникнення суттєвих перешкод під час досудового розслідування і судового провадження у справах зазначеної категорії без подання заяви (скарги) потерпілої особи.