Особливості правотворчої практики у сфері подальшого врегулювання альтернативних способів вирішення публічних спорів та конфліктів

Анотація

У статті визнано різноманітний (різноспрямований) характер процесу правотворчості ураховуючи самі риси (природу) правового унормування та процесуалізації альтернативних способів вирішення правових спорів та конфліктів, який характеризується  складністю та багаторівневістю.

Виокремлено напрями формування правових норм, що спрямовані на врегулювання альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів. А саме звернуто увагу, що правове унормування альтернативних способів вирішення правових спорів та конфліктів здійснюється через визнання, встановлення та санкціонування правових норм, які спрямовані на регулювання такої діяльності. Визнання згадуваних вище правових норм відбувається державою за допомогою діяльності законотворчого органу шляхом визнання природних прав у цій сфері, адже підґрунтям для формування альтернативних способів вирішення правових спорів та конфліктів виступають такі природні права й свободи як право на суд, свобода договору, право на захист своїх прав та свобод усіма не забороненими засобами. У механізмі правового регулювання альтернативних способів  вирішення спорів та конфліктів другим і основним напрямом виступає діяльність держави зі встановлення відповідних правових норм, адже держава, розробляючи проекти відповідних законів, з одного боку визнає природні права на суд, на захист, на свободу договору та ураховує існуючи позитивні соціальні практики, що склались у цій сфері, а також  виходячи з об'єктивних потреб та власних інтересів та інтересів суспільства, встановлює нові правила, що спрямовані саме на інтереси соціуму. У механізмі правового оформлення альтернативних способів  вирішення спорів та конфліктів третім напрямом є санкціонувальна практика.

Визначено, що у цьому разі первинною є природа таких видів діяльності та рівень їх правового унормування та процесуалізації. При цьому, вказані два аспекти суттєво взаємопов'язані й впливають один на одного. З одного боку альтернативне вирішення спорів та конфліктів передбачає застосування особливих методів, форм, залучення особливих суб'єктів, що вказує на їх відокремленість від традиційних напрямів процесуальної діяльності. З іншого - тенденції останнього часу вказують на їх поширення, популяризацію, що неминуче ставить питання про їх співвідношення з процесуальною діяльністю та власне про їх процесуалізацію, яка спрямована на їх легалізацію.