Візія механізму правового регулювання цивільних відносин

Анотація

Статтю присвячено одній з надзвичайно актуальних проблем української цивілістики – візії механізму правового регулювання цивільних відносин. Здійснено дайджест праць українських цивілістів-сучасників, присвячених різнобічним аспектам механізму правового регулювання цивільних відносин, а також з’ясовано, що стан наукової думки щодо механізму правового регулювання цивільних відносин є іррелевантним із запитами (потребами) часу. Тому в рамках цієї наукової публікації: по-перше, автором удосконалено визначення поняття механізму правового регулювання цивільних відносин; по-друге, цивілістичній спільноті представлено «архітектоніку» такого галузевого виду механізму правового регулювання. Поняття механізму правового регулювання цивільних відносин визначено як скупчення цивільно-правового інструментарію (цивільно-правових засобів, способів і форм), злагоджена взаємодія якого спроможна впорядкувати цивільні відносини задля максимальної охорони інтересів суб’єктів цивільного права. Визначено, що до складників механізму правового регулювання цивільних відносин: по-перше, норми цивільного права, правові звичаї, правочини і квазіправочини (цивільні домовленості); по-друге, юридичні факти; по-третє, цивільні правовідносини; по-четверте,  акти здійснення та захисту цивільних прав і виконання обов’язків; по-п’яте, правова свідомість; по-шосте, правова культура. Дослідження ґрунтується на загальнонаукових та спеціально-юридичних наукових методах пізнання. За допомогою  історико-правового методу окреслено еволюцію наукових поглядів на механізм правового регулювання цивільних відносин. За допомогою формально-логічного методу розроблено авторську дефініцію механізму правового регулювання цивільних відносин. Поєднання системного та структурно-функціонального аналізу дало змогу визначити складники механізму правового регулювання цивільних відносин, зокрема: норми цивільного права, правові звичаї, правочини і квазіправочини (цивільні домовленості); юридичні факти; цивільні правовідносини; акти здійснення та захисту цивільних прав і виконання обов’язків; правову свідомість; правову культуру. Порівняльно-правовий метод застосовано для зіставлення доктринальних уявлень за предметом дослідження. Використання загальнонаукових та спеціальних юридичних методів пізнання комбінувалося залежно від завдань, коло яких доцільно було розв’язати згідно із обраним предметом дослідження.