Кримінологічна характеристика привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Анотація

У статті наведено результати вивчення кримінологічної характеристики привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, дослідження яких має беззаперечне практичне значення у діяльності підрозділів Національної поліції, оскільки знання механізмів цих суспільно небезпечних діянь дає можливість вчасно виявити і припинити такий корупційний злочин, забезпечити з відшкодуванням збитків державі, запобігти вчинення такого виду кримінального правопорушення з урахуванням сучасних підходів та методів визначення суспільно-небезпечного середовища.
Охарактеризовано стан та тенденції таких кримінальних правопорушень, їх детермінанти, а також надано характеристику особи злочинця з виокремленням кримінологічних заходів запобігання.
На підставі аналізу здійснено систематизацію механізмівпривласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Встановлено, що до найбільш вагомих факторів детермінації належать: негативні процеси, пов’язані з урбанізацією; соціальна нерівність серед населення; висока концентрація у містах рецидивістів (поширення злочинного впливу); домінування в суспільстві установок на збагачення будь-якими шляхами. До основних детермінант, що сприяють вчиненню привласнень, розтрат майна або заволодінь ним шляхом зловживання службовим становищем та мають організаційний характер, віднесено також відсутність у правоохоронців, які розкривають та розслідують такі діяння, специфічних бухгалтерських навичок та вмінь, які допомогли б виявляти та правильно кваліфікувати ці діяння.
Особам, що вчиняють привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання притаманні чітко виражена споживча орієнтація, егоїзм та невміння протистояти «ситуації спокуси».
Для підвищення ефективності запобігання кримінально-протиправним діянням, передбачених ст. 191 КК України, слід удосконалити заходи загальносоціального, спеціально-кримінологічного й індивідуального запобігання.