Кримінально-виконавча політика України: стан і тенденції

Анотація

Стаття присвячена питанням формування і розвитку кримінально-виконавчої політики України на сучасному етапі її становлення, як правової системи держави. Політика відображає принципи, стратегію, основні напрямки та форми досягнення соціальних цілей, що стоять перед суспільством, його політичними і владними структурами. Варто зазначити, що мета соціальної політики має складну ієрархію, яка залежить від характеру і спрямованості діяльності держави та й органів щодо реалізації цієї діяльності. Окрім того кримінально-виконавча політика в Україні спрямовує діяльність держави, і її відповідних органів на профілактику злочинів та інших правопорушень, адже їхнє своєчасне відвернення і припинення, реалізацію відповідальності осіб, які скоїли злочини, виконання покарання щодо засуджених і досягнення його цілей.

Водночас політика у сфері виконання кримінальних покарань є логічним відображенням загальної та кримінальної політики держави, проявом державної стратегії забезпечення національних інтересів та громадської безпеки, необхідним елементом вираження ставлення держави та суспільства до злочинності, можливості боротьби з нею, а також підтримання правопорядку. Врегулювання норм кримінально-виконавчого законодавства, норм кримінального законодавства у частині призначення та виконання покарань завжди корелюють з актуальними змінами видів та способів скоєння злочинів, загальною динамікою та станом злочинності у певний період, сучасними внутрішніми та зовнішніми кримінологічними загрозами.

В рамках кримінально-виконавчої політики розробляються основні напрямки, форми та методи виконання покарань, застосування інших заходів кримінально-правового характеру, надання виправного впливу на засуджених, взаємодії системи виконання покарань з іншими державними органами та громадськими формуваннями.

Політика держави у цій сфері багатопланова і, в першу чергу, вона визначає основи кримінальної політики, яка являє собою заснований на об’єктивних законах розвитку суспільства напрямок діяльності державних і громадських органів з охорони інтересів народу від злочинних посягань, виконання заходів державного примусу до осіб, які їх вчинили, а також заходів з попередження злочинів. Цілі і завдання сучасної кримінально-виконавчої політики базуються на вироблених міжнародним співтовариством положеннях про поводження із засудженими, відповідних міжнародних актах, досягненнях науки.