Міжнародно-правове забезпечення риболовства в умовах виключної економічної морської зони

Анотація

Використання Світового океану вимагає дослідження його різних зон, зокрема, економічних (риболовних), яке дозволить підвищити рівень економіки України, а також зміцнення захисту довкілля.

Екологія у загальному сенсі – це наука про взаємозв'язки рослинного та тваринного світу між собою та довкіллям, про загальні закономірності та взаємовідносини природи та суспільства. У цьому сенсі екологічний правопорядок є такі відносини, які встановлені нормативними актами та які дозволяють зберегти сприятливу для людини та інших живих істот природне середовище та безпеку життєдіяльності. Екологічна безпека - це такі умови, які обумовлюють сприятливе життя, збереження та розвиток природи та суспільства у їхньому взаємозв'язку економіки України, а також покращення захисту довкілля.

Законодавство України актуалізує проблему захисту довкілля, створення умов недоторканності правоохоронної діяльності, сукупності норм різних галузей права.

Цільове призначення мають морські економічні зони, у тому числі – риболовецькі.

Так, в Україні були прийняти закони: Про виключну економічну морську зону України, Положення про охорону суверенних прав України у її виключній економічній морській зоні. [1] Ці нормативні акти містять визначальні норми щодо забезпечення безпеки мореплавства стосовно до виключної економічної морської зони України. У сфері протидії економічним правопорушенням внутрішньодержавне законодавство має виходити з досвіду  інших держав при укладенні договорів у запобіганні правопорушень. Досягнення такої мети вимагає нормативного визначення об’єкта та предмета таких правовідносин. Посилання закону України на віднесення до правопорушень щодо незаконного зайняття рибним, звіриним, іншим водним добувним промислом не вказує на визначення цих понять. Воно може бути надане у Примітці до відповідної статті, таким чином, носити характер аутентичного тлумачення закону, а також шляхом судового тлумачення у постановах Пленуму Верховного Суду України.

           Аналіз наукового дослідження проблеми свідчить про його недосконалість та вимагає продовження її розробки. В бланкетній диспозиції статей 249, 250 Кримінального кодексу український законодавець визначає відповідальність за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом та проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів. [2] Така загальна вказівка на конкретні правопорушення не сприяє чіткому застосуванню цих статей. Особливо це стосується формулювання щодо визначення звіриного та іншого водного добувного промислу.

Саме вказівка у кодексі на те, що кримінальне законодавство має своїм завданням правове забезпечення охорони довкілля (ст. 1 КК України), [2] підкреслює його екологізацію та активний запобіжний характер. Це також відповідає сучасному значенню проблем ефективності охорони довкілля і сприяє забезпеченню єдності у підходах до криміналізації посягань у сфері екології.