Державна охорона сімейних прав внутрішньо переміщених осіб

Анотація

Тривала війна в Україні та повномасштабне вторгнення зумовило збільшення кількості як біженців із України, так і внутрішньо переміщених осіб у середині держави, актуалізувало проблематику щодо захисту їх прав. Саме тому у вказаній статті здійснено аналіз механізму державної охорони сімейних прав внутрішньо переміщених осіб. З’ясовано яким чином функціонує механізм державної охорони сім’ї під час війни. Обґрунтовано, що основою механізму державної охорони сімейних прав є принцип державної охорони сім’ї. Досліджено положення міжнародних актів, Конституції України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а також норми сімейного законодавства.

Проаналізовано відмінності між поняттями «охорона» та «захист». Підкреслено, що механізм державної охорони сімейних прав внутрішньо переміщених осіб включає правові норми, які передбачають різні інструменти забезпечення та захисту прав, а також позитивні зобов᾽язання держави. З’ясовано підхід Конституційного Суду України, сформований під час війни щодо розуміння соціального захисту та охорони сім’ї, дитинства та материнства (батьківства).

Зауважено, що в умовах війни зросла кількість сиріт, дітей, залишеними батьками, тому важливе значення має система правових гарантій по влаштуванні таких дітей у такі форми, які найбільш наближені до сімейних.

Доведено, що механізм державної охорони сімейних прав внутрішньо переміщених осіб ґрунтується на загальному принципі державної охорони сім’ї та включає правові, інституційні, процедурні, фінансові та інформаційні інструменти. Обґрунтовано, що проєкт Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року містить обмежений підхід щодо гарантування сімейних прав ВПО. Насамперед засади необхідно доповнити принципом найкращих інтересів дитини, а перелік заходів має гарантувати право кожному члену сім’ї, який є ВПО, на інформацію про зниклих безвісти родичів.