Господарсько-правове регулювання договірного використання об’єктів інтелектуальної власності

Анотація

У статті досліджуються особливості правового регулювання договірних відносин з використання  об’єктів інтелектуальної власності у сфері господарювання. Доведено, що значення цивільно-правового регулювання цих відносин в статтях Господарського кодексу України дещо применшене. Правове регулювання відносин з договірного використання об’єктів інтелектуальної власності нормами господарського та нормами цивільного законодавства є комплексним. Питання про укладення договору забезпечується нормами господарського законодавства, а правовий статус творця (іншої особи, якій належать майнові права інтелектуальної власності) і правовий режим об’єкта інтелектуальної власності регулюється нормами цивільного законодавства.

Виявлено відмінності у положеннях господарського законодавства та нормах спеціальних законів щодо форми договорів про передання прав на використання об’єкта інтелектуальної власності. У спеціальному законодавстві письмова форма визначена як умова дійсності договору; наслідки порушення такої умови визначені в нормах Цивільного кодексу України – недотримання письмової форми призводить до недійсності цих договорів.

Визначено низку чинників, які впливають на зміст господарських  договорів про надання права на використання об’єктів інтелектуальної власності. Ці чинники закріплені в нормах господарського та цивільного законодавства, зокрема, в спеціальних законах, які визначають правовий режим окремих об’єктів інтелектуальної власності. Виявлено значення примірних та типових договорів у правовому регулюванні договірного використання об’єктів інтелектуальної власності.

На основі аналізу вимог господарського та цивільного законодавства визначено перелік істотних умов господарського договору про передання у використання об’єктів інтелектуальної власності. Доведено, що істотними для такого договору є умови про предмет, про строки, про способи використання об’єкта інтелектуальної власності, про територію, на яку поширюється право використання об’єкта інтелектуальної власності, а також будь-які умови, щодо яких за вимогою хоча б однієї зі сторін договору має бути досягнуто згоди.