Вплив COVID-19 на статус трудових мігрантів: міжнародно-правовий досвід

Анотація

Пандемія COVID-19 серйозно обмежила міжнародну міграцію через закриття кордонів та змусила мільйони людей повернутися додому на батьківщину. Жорсткі заходи, вжиті країнами світу щодо недопущення поширення пандемії COVID-19, спровокували сильну кризу у світовій економіці та зачепили всі сфери повсякденного життя людей незалежно від їх соціального стану та статусу. Основні обмеження торкнулися міграційної мобільності та політики у зв'язку з тим, що головною метою держав стала мінімізація особистих контактів населення для контролю за подальшим поширенням вірусу через закриття кордонів та зупинення або скорочення перевезень усіма видами транспорту. Ці дії призвели до істотних змін світових міграційних процесів, оскільки багато країн закрили свої кордони без можливості для мігрантів та свого населення виїхати з них або повернутися до себе на батьківщину. Недієвість багатьох сфер економіки, де працювали мігранти, призвів до масових звільнень і, як наслідок, до нестачі коштів як на повернення додому, так і на проживання в країні пребування.

Криза пандемії COVID-19 підкреслила вирішальну роль, яку відіграє соціальний захист у подоланні серйозних суспільних та економічних криз, а також важливість запровадження мінімального рівня соціального захисту для всіх, включаючи трудових мігрантів.

Пандемія та її економічні ефекти несуть ризики стигматизації і дискримінації щодо трудових мігрантів як у країнах призначення, так і в країнах походження. Країни повинні здійснювати системний моніторинг щодо випадків дискримінації та мови ненависті щодо трудових мігрантів. Уряди країн також мають подбати про системне інформування громадян про позитивні аспекти трудової міграції. Для країн це може бути підкреслення ролі трудових мігрантів у критично важливих сферах, таких як аграрна промисловість, логістика, транспорт, медицина, критичні послуги.