Нормотворчі повноваження органів виконавчої влади як правова основа їх нормотворчої діяльності

Анотація

У статті досліджується сутність нормотворчих повноважень органів виконавчої влади, межі самостійності виконавчої влади у здійсненні її нормотворчих повноважень, відмінність поняття «самостійність виконавчої влади по відношенню до інших гілок влади» від поняття «оперативна самостійність окремих підрозділів органів виконавчої влади», а також їх взаємозв’язок з нормотворчою діяльністю.

На основі розуміння нормотворчих повноважень органів виконавчої влади як повноважень по встановленню, зміні і скасуванню обов'язкових правил у формі видання підзаконних нормативних актів, обґрунтовується висновок про невід’ємність нормотворчих повноважень органів виконавчої влади від їх правового статусу, розглядаються питання їх призначення як засобу здійснення органами виконавчої влади своїх функцій та завдань та інших повноважень, а також необхідність загального контролю за здійсненням нормотворчих повноважень органами виконавчої влади з боку законодавчої влади. Розглядається питання використання дискреційних повноважень органами виконавчої влади, як їх повноважень діяти на власний розсуд, обираючи з-поміж кількох передбачених правомірних варіантів поведінки той, що найбільшою мірою відповідає потребам досягнення управлінської мети.

       Обгрунтовується висновок про те, що нормотворчі повноваження органів виконавчої влади слугують правовою основою для нормотворчої діяльності та здійснюються через нормотворчу діяльність. В силу їх  значення та впливу на суспільні відносини, на права і обов’язки особи нормотворчі повноваження зумовлюють потребу здійснення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади в особливій правовій процесуальній формі, оскільки для їх нормотворчої діяльності є важливим і необхідним дотримання відповідного способу, порядку і процедур реалізації, з дотриманням меж компетенції.

Обгрунтовується потреба нормативного упорядкування порядку здійснення  нормотворчої діяльності органів виконавчої влади, її високого рівня формалізації, фіксації її результатів, як діяльності, що має важливе значення для утримання органів виконавчої влади в межах їх повноважень, дотримання принципу верховенства права, захисту прав і свобод особи.