Самоконструювання як модель формування і розвитку професійної культури юриста
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.75.1.3Ключові слова:
професійна культура юриста, самоконструювання, самопізнання, самосвідомість, Я-концепція, масовізація суспільстваАнотація
Стаття присвячена теоретичним і педагогічним аспектам проблеми формування професійної культури майбутнього правника. У ній актуалізуються ідеї розробників декількох важливих для соціального сьогодення гуманітарно-наукових теоретичних конструкцій: юридичного вчення про професійну культуру юриста, вчення про правову свідомість, філософії й теорії конструктивізму, психологічної теорії самосвідомості («Я-концепції»), соціологічної концепції масового суспільства та деяких інших.
Наголошується, що професійна культура юриста має бути одним із центральних об’єктів уваги для спільноти науковців і педагогів-правників. Констатується недостатній рівень студіювання і практичного педагогічного використання аутогенних аспектів формування зазначеного явища.
Висловлюється переконання в тому, що зміст і ціннісне наповнення ідеальної моделі професійної культури юриста засвідчують елітарний характер юридичної професії, уможливлюють і навіть диктують актуалізацію аутогенних складових процесу формування і розвитку професійної культури правника.
Стверджується, що професійна культура юриста як складова загальної культури сучасного суспільства зазнає деформуючого впливу процесу масовізації, суть якого полягає в примітивізації ціннісно-смислової структури суспільства. Свідоме й цілеспрямоване особистісне самоконструювання розглядається як контрверсивна практика щодо того вектора соціалізації індивіда, який пов’язаний з процесом масовізації.
Самоконструювання трактується як творчий процес, що ґрунтується на розвиненій самосвідомості індивіда і має своїми складовими глибинне самопізнання, світоглядне самовизначення, цілеспрямовану самозміну, гармонізацію зазначених та інших субпроцесів.
Постулюється, що стрижнем особистісного самоконструювання є самопізнання, яке пропонується розуміти як дію (конструювання), активну побудову особистістю моделі (картини) світу, в якій важливе й невід’ємне місце займає достатньою мірою відрефлексована власна Я-концепція індивіда.
Процес особистісного самоконструювання розглядається в аспекті стадійності.
Вказується головна педагогічна проблема практичної реалізації моделі формування професійної культури юриста, заснованої на принципах самоконструювання – пробудження у майбутнього правника потреби в самопізнанні та самозміні, формування відповідних пізнавальних і поведінкових настанов.
Посилання
Anita Tarr, Donna R. White. Posthumanism in Young Adult Fiction: Finding Humanity in a Posthuman World. Univ. Press of Mississippi. 2018. 355 р.
Титаренко Т.М. Особистісне самоконструювання: пульсації хаосу і порядку. Наук. студ. із соц. та політ. психол: зб. статей. НАПН України. Ін-т соц. та політ. психол. Київ : Міленіум. 2012. Вип. 31 (34). С. 3-11.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.