Сучасний стан правового регулювання самостійної зайнятості в Україні

Анотація

У роботі проаналізовано сучасний стан правового регулювання самостійної зайнятості в Україні. Зазначено, що самозайнятість населення є альтернативним виходом із кризової ситуації на ринку праці, для певної частини способом виживання в скрутній життєвій ситуації. Завдяки ній створюються додаткові робочі місця, з`являється можливість виявити власну ініціативу й отримати доходи. При цьому вона не вимагає державних капіталовкладень, має мобільну організаційну структуру, ґрунтується на сильній мотивації праці, орієнтується на потреби споживача й оперативно задовольняє їх. Основу правового регулювання цієї форми зайнятості в Україні складає Конституція, спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють порядок здійснення трудової діяльності самозайнятих осіб. Зазначено, що неврегульованість цієї форми зайнятості населення основними актами трудового законодавства має негативний наслідок для регулювання цих правовідносин. Акцентовано увагу на важливості самозайнятості як окремого виду зайнятості особливо сьогодні, коли країна перебуває у стані війни. Нині процеси формування та розвитку ринку праці України та її регіонів перебувають під значним впливом соціально-економічної кризи, системний характер якої продукує зростання трудової міграції, високий рівень безробіття, наявний дисбаланс у структурі попиту та пропозиції робочої сили, недосконалість системи оплати праці, розвиток тіньових трудових соціально-економічних та договірних відносин, а також нерозвиненість стимулів до підвищення ефективності трудової діяльності. Тому особливої значущості набувають аспекти формування ефективної зайнятості населення, створення ефективного ринку робочої сили, запобігання масового безробіття та трудової міграції. Особливої уваги питанням самозайнятості населення в Україні повинна приділяти держава, зокрема шляхом запровадження регіональних стратегій підтримки зайнятості; вдосконалення організаційно-економічного механізму взаємодії самозайнятих з місцевими органами влади. Реалізація зазначених заходів повинна призвести до розробки територіальних програм сприяння розвитку мікробізнесу, розробки документів нормативно-правової регламентації, оптимізації податкових платежів, конструювання системи соціального захисту та соціальних пільг для самозайнятих.