Поняття обмежено оборотоздатних об’єктів: цивільно-правові аспекти

Анотація

Кожній особі гарантовано право власності та можливість використання належного їй майна у цілях, що не суперечать законодавству, зокрема, для підприємницької та іншої не забороненої нормативно-правовими актами діяльності. Приписи законодавства, що регламентують публічні і приватні відносини, у їх сукупності створюють правові межі оборотоздатності об’єктів цивільних прав, що реалізуються на головних засадах та правових принципах. При цьому, проблематика обмежено оборотоздатних об’єктів залишається малодослідженою вітчизняною наукою.

Лише держава в особі її законодавчого органу є суб’єктом, уповноваженим визначати, які об’єкти цивільних прав підлягають обмеженню у цивільному обороті. При цьому, слід враховувати, що визначення обмежено оборотоздатних об’єктів є квінтесенцією дотримання балансу між публічними та приватними інтересами, а тому встановлення особливих умов обороту конкретного об’єкта повинно бути зваженим та обґрунтованим.

У статті запропоновано під обмежено оборотоздатними об’єктами розуміти самостійний різновид об’єктів цивільних прав, які здатні переходити від однієї особи до іншої, однак через свої специфічні властивості та/або особливі характеристики у сукупності з потребою в охороні зі сторони держави можуть належати лише певним учасникам обороту або перебувати у цивільному обороті виключно за умови отримання спеціального дозволу. Також, з огляду на положення Цивільного кодексу України видається неправильним визначення видів обмежено оборотоздатних об’єктів на нормативно нижчому рівні, ніж закон. Зважаючи на це, ми підтримуємо підхід, відповідно до якого для забезпечення визначеності правового регулювання необхідним є прийняття спеціального закону, у якому буде закріплено перелік обмежено оборотоздатних об’єктів або органів, що визначатимуть їх належність до обмежених у обороті.