Обов’язок згідно вчення Г. В. Ф. Гегеля

Анотація

Стаття присвячена аналізу природи категорії обов’язку згідно з вченням німецького філософа Г. В. Ф. Гегеля. Автором наголошується, що вживаючи два поняття «обов’язок» (Verpflichtung) і «повинність» (Pflicht), Г.В.Ф. Гегель вважає, що перше має правове підґрунтя, тоді як друге – моральне. Ключова відмінність між ними – наявність деякого умонастрою, тобто суб’єктивного переконання, налаштування. Що ж до категорій «право» і «обов’язок», то вони у мислителя, зрештою, зливаються, формально ототожнюються (хто не має прав, не має й обов’язків, і навпаки), зумовлюють і передбачають одне одного (хоча вчений і наголошує на їх змістовній відмінності). Фактором такого ціннісного ототожнення й злиття слугує опосередкування, тобто наявність певної зовнішньої реальності, завдяки якій право переходить в обов’язок, а обов’язок – у право. У співвідношенні ж понять свободи та обов’язку останньому відводиться роль необхідної умови існування стверджуючої свободи. Адже обов’язок, по суті, є обмеженням не свободи, а лише її абстракції.

Разом з тим, обов’язок у вченні Г.В.Ф. Гегеля тісно переплітається з низкою етичних категорій – добром, совістю, доброчесністю тощо. Добро – це всезагальна ціль світу й діяльності людини зокрема, а тому це мета покладання й виконання обов’язків. Доброчесність – стан людини, для якої обов’язок став субстанціальним атрибутом її буття. Тоді як совість –  свого роду «шлях» до розуміння обов’язку й добра.

І на сам кінець, філософ переконаний, що індивіди володіють обов’язками по відношенню до держави у такій же мірі, в якій вони мають права. У понятті ж єднання обов’язку і права полягає внутрішня сила держави. Формула ж абстрактного всезагального обов’язку зводиться до необхідності жертвування собою заради збереження індивідуальності держави. Зберігаючи домінування цілого (держави) над частиною (індивідом), вчений, тим не менше, прагне показати, що особливий інтерес індивіда не має бути відкинутий, але також взятий до уваги, якоюсь мірою пристосований до інтересів цілого, колективного, загального. І саме в такому поєднанні можливе досягнення блага – як індивідуального, так і суспільного.