Діалог прецедентного права між Конституційним Судом України та Європей- ським судом з прав людини.

Анотація

«Конституційний інструмент європейського громадського порядку»: саме цими тепер відомими термінами Європейський суд з прав людини (далі – Суд) кваліфікував у 1995 році Конвенцію про захист прав людини та основних свобод (далі – Конвенція), у рішенні, винесеному у Великій палаті. Чи маємо ми зробити з цього висновок, що Конвенція буде прирівняна до Конституції, а Суд – до конституційного суду? Судді як гаранти дотримання прав і свобод, конституційні суди та Європейський суд з прав людини впливають один на одного своєю судовою практикою, іноді, здається, використовують еквівалентні стандарти посилання. Однак конституційні суди постійно використовують прецедентне право Суду, але не згадує про це. Таким чином, формується значне зближення прецедентного права, що
може призвести до подвійного читання: чи повинні ми бути в захваті від такої взаємодоповнюваності засобів контролю? Або вважати, навпаки, що ці відносини базуються насамперед на конкурентному праві? Діалог прецедентного права відповідає всім випадкам, коли за відсутності інституціоналізованої процедури суд вирішує більш чи менш вільно використовувати положення з такого-то рішення, винесеного іншим. Серед юридичних діалогів, безумовно, найтіснішим є діалог конституційного суду з Європейським судом з прав людини.
Діалог між судами передбачає впровадження інституційних процедур співпраці. Хоча договірна система не передбачала жодної інституційної процедури співпраці, розширення юрисдикції Суду щодо надання консультативних висновків спрямоване на зміцнення взаємодії між Судом і національними судами з метою консолідації імплементації конвенції відповідно до принципу субсидіарності. Конституційні суди займають дуже обмежене місце в прецедентному праві ЄСПЛ та навпаки. Те, що називається «діалог суддів», має свої переваги і, зокрема, дозволяє уникнути непорозумінь.