Предмет судово-ветеринарної експертизи та його значення в теорії і практиці судової експертизи

Анотація

У роботі висвітлено питання щодо предмета судово-ветеринарної експертизи та розкрито його значення в теорії і практиці судової експертизи. Встановлено, що предметом судово-ветеринарної експертизи є сукупність фактичних даних та обставин справи (провадження), пов’язаних із шкодою, заподіяною здоров’ю і життю тварини, зокрема, характером, механізмом, черговістю, послідовністю, тяжкістю, прижиттєвістю чи посмертністю та давністю утворення тілесних ушкоджень, виникненням і поширенням захворювань тварин, виникненням їх каліцтва чи причиною смерті, дефектним наданням ветеринарної допомоги, безпечністю та якістю кормів і кормових добавок для тварин, встановлених судово-ветеринарним експертом на підставі використання спеціальних знань, шляхом застосування відповідних засобів (методів) за результатами проведеного всебічного дослідження матеріальних і матеріалізованих об’єктів, як носіїв інформації, з метою розв’язання ідентифікаційних, діагностичних та ситуаційних завдань судово-ветеринарної експертизи.

Показано, що фактичними даними та обставинами, що становлять предмет комплексної судової ветеринарно-біологічної, ветеринарно-молекулярно-генетичної, ветеринарно-балістичної, ветеринарно-мистецтвознавчої тощо експертизи, що виконуються шляхом інтеграції спеціальних знань, зокрема, з ветеринарної медицини, біології тварин, молекулярної генетики, балістики, мистецтвознавства є: видова, групова, вікова, статева і органно-тканинна приналежність біологічного матеріалу тваринного походження; наявність чи відсутність отрут в організмі тварин та їх отруєння (ссавців, тваринних гідробіонтів, бджіл тощо); ушкодження та мор тваринних гідробіонтів, заподіяних електротравмою, ушкодження та смерть тварин від дії вогнепальних, вибухових чи метальних знарядь.

Стверджується, що критерієм розмежування близьких за об’єктом видів судових експертиз, зокрема: судово-ветеринарної, судово-біологічної, судової молекулярно-генетичної тощо є властивості матеріальних об’єктів дослідження та безпосередній предмет судово-експертного  дослідження. Показано, що точне визначення предмета судово-ветеринарної експертизи дозволило:  розробити і сформулювати типові питання, які одночасно є і завданнями, що виносяться на розв’язання судовому експерту; окреслити коло фактичних даних, які можуть бути установлені під час проведення судово-ветеринарної експертизи; визначити природу спеціальних знань судово-ветеринарного експерта, яка випливає із предмета судово-ветеринарної експертизи; проводити судово-ветеринарне дослідження лише тих матеріальних об’єктів, які є матеріальними носіями інформації у межах предмета цієї експертизи або комплексної судової експертизи шляхом інтеграції спеціальних знань, зокрема, з ветеринарної медицини та інших наук, зокрема біології тварин, токсикології, хімії, балістики, мистецтвознавства тощо; доповнити ч. 2 ст. 242 КПК пунктом 6 про обов’язковість призначення судово-ветеринарної експертизи для з’ясування тяжкості та характеру шкоди, заподіяної здоров’ю тварини, а також для встановлення причини смерті тварин; включити рекомендації про призначення судово-ветеринарної експертизи до змісту  методик розслідування окремих видів правопорушень щодо тварин; відмежувати судово-ветеринарну експертизу від судових експертиз суміжних родів чи видів, зокрема, судово-біологічної, судової молекулярно-генетичної тощо; розробити методики і окремі методи судово-ветеринарної експертизи для дослідження властивостей специфічних її матеріальних об’єктів з метою  отримання інформації, що міститься в них з метою розв’язання типових експертних завдань; започаткувати проведення комплексних судових ветеринарно-біологічної, ветеринарно-молекулярно-генетичної,  ветеринарно-балістичної, ветеринарно-мистецтвознавчої тощо експертиз шляхом інтеграції спеціальних знань, зокрема, з ветеринарної медицини, біології тварин, молекулярної генетики, балістики, мистецтвознавства тощо; організувати ефективне проведення судово-ветеринарної експертизи у спеціалізованій експертній установі; визначити перспективні напрями науково-дослідної роботи у сфері судово-експертної діяльності в цілому та судово-ветеринарної експертизи зокрема.