Становлення та еволюція органів міжнародного контролю за дотриманням міжнародних договорів про охорону навколишнього середовища

Анотація

У статті розглянуто становлення та еволюцію органів міжнародного контролю за дотриманням міжнародних договорів про охорону навколишнього середовища. Їх  ефективне функціонування є важливою складовою механізмів та процедур забезпечення дотримання відповідних договорів. Дослідження демонструє, що у міжнародному праві навколишнього середовища, як і  у більшості галузей міжнародного права, існує проблема забезпечення дотримання нормативних приписів. Однак у сфері охорони довкілля на міжнародному рівні сформувалася не типова для інших галузей система автономних органів контролю за дотриманням, які не є класичними міжнародними міжурядовими організаціями, але мають певні адміністративні та контрольні повноваження. Особливістю міжнародного права навколишнього середовища є акцент на його непримусовому забезпеченні, що вплинуло на повноваження органів та методи й засоби контролю та забезпечення дотримання зобов'язань сторін МДОНС. Традиційним прикладом застосування неконфронтаційних засобів, що мають за мету полегшити виконання договору, а не змусити для нього, є процедура забезпечення Монреальського протоколу. Саме вона стала прототипом для багатьох інших МДОНС. Саме ці органи складають ядро інституційної складової міжнародних природоохоронних режимів.

Дослідження розвитку цих органів за останні 30 років продемонструвало, що їх утворення на забезпечення відповідних договорів, є тенденцією, що поширюється. Водночас, міжнародна спільнота намагається віднайти ідеальний баланс між сприянням та примусом у повноваженнях та функціях цих органів,  який би допоміг полегшити та  забезпечити виконання природоохоронних зобов'язань державами-учасницями договорів. Більшість процедур забезпечення дотримання міжнародних природоохоронних угод базуються саме на підході  сприяння. Однак відсутність засобів примусу часто демонструє їх неспроможність гарантувати дотримання. Як наслідок,  дизайн нових органів міжнародного контролю має продемонструвати вдале поєднання цих елементів. Як здається, у цьому сенсі робота Комітету з імплементації та забезпечення дотримання Паризької угоди до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату стане показовою.