Процедура прийняття адміністративного акту як умова його правомірності

Анотація

Сучасні тенденції у сфері вітчизняного публічного адміністрування, постійне оновлення правової бази та її осучаснення дають поштовх науковій розробці відповідній проблематиці. Що цікаво цей процес є зворотнім та взаємопов’язаним. Тісний зв’язок теорії та практики, правотворчості та науки є важливою умовою ефективності будь-якої системи, у тому числі й будь-якої соціальної, оскільки обов’язкове слідування принципу науковості завжди послуговувало сталості та результативності функціонування системи публічної адміністрації та держави загалом, завжди давало основу для врахування історичного досвіду, систематично забезпечувало продуктивність та правильність аналізу поточного стану справ із виявленням проблем та розробкою шляхів їх вирішення, а також оперативно надавало емпіричний матеріал для прогнозування подальших подій.

У статті досліджується, на підставі аналізу доктринальних та нормативних джерел, процедура прийняття адміністративного акту як умова його правомірності.

Зазначено, що процедуру прийняття адміністративного акту слід розуміти як установлений законом порядок прийняття (ухвалення, винесення) рішення або юридично значущої адресної дії індивідуального характеру, що має зовнішній вплив з метою досягнення певних юридичних результатів для конкретних суб’єктів – встановлення, зміна або припинення їх прав та обов’язків.

На підставі узагальненого аналізу відомих підходів щодо виділення стадій прийняття (ухвалення, винесення) адміністративного акту, а також відповідних положень Закону України «Про адміністративну процедуру» окреслено уніфіковану модель такої процедури, яка складається, на думку автора, з таких стадій: 1) ініціювання адміністративного провадження та порушення адміністративної справи; 2) підготовка адміністративної справи до вирішення; 3) дослідження обставин справи та збирання доказів; 4) розгляд адміністративної справи; 5) прийняття адміністративного акту; 6) оскарження адміністративного акту (факультативна).