Відкриття позовного провадження в цивільному процесі на українських землях у складі Польщі та Литви (сер. ХІV – сер. ХVІІ ст.)

Анотація

У статті проводиться дослідження особливостей відкриття провадження у справі позовного характеру на підставі аналізу середньовічного польсько-литовського законодавства, що зберігало свій вплив в Україні майже півтисячу років. Автор проводить аналіз системи судів, які діяли в цей час, оскільки їх статус істотно впливав на особливість реалізації права на позов. Відзначається, що феодальне законодавство дуже прискіпливо дивилося за тим, щоби позов не був поданий до неналежного суду всупереч встановленим правилам судової юрисдикції. Певною мірою це пов’язувалося із наявністю в одних станах привілея судитися в суді, де судили представники їхнього стану (станові суди).

Звертається увага на збереженні спадковості відкриття провадження у справі з часів «княжої доби» на початкових етапах окупації території України Польщею та Литвою. Але в подальшому формується такий порядок відкриття провадження у справі на підставі позову, що де в чому нагадує сучасний цивільний процес.

Автором досліджується письмова форма позову та аналізуються його реквізити, вказується на їх значення. Проводиться порівняння польського законодавства з литовським по даному питанні. Зокрема, зіставляється з одного боку Повний звід законів Казимира Великого 1347 р. і Formula processus 1523 р. та три Статути Великого князівства Литовського 1529, 1566 та 1588 років з іншого відповідно.

Відзначається, що на перших етапах литовське законодавство більш лаконічно визначало реквізити позовної заяви, але згодом вони були майже однаковими, що пояснюється зближенням Польщі та Литви і формування єдиної держави Речі Посполитої в 1569 р. Проте обидві держави дані реквізити позову не містили компактно в одній статті, а були розкидані не тільки по різним статтям, а інколи й
по різним главам феодальних кодексів. Відзначається існування суворих правил за збереження автентичності тексту позову, що повинно гарантувати не тільки інтереси сторін на справедливе правосуддя, але й авторитет судової влади, оскільки позов видавався від імені суверена, тобто це був судовий процесуальний документ. Вказується на різного роду платежі й майнові покарання, які могли мати місце на початковому етапі провадження в цивільній справі. У першу чергу вони були направлені на офіційне заробляння грошей працівниками суду та недопущення зловживання сторонами своїми процесуальними правами.

В порівнянні з попереднім періодом роль держави у відкритті позовного провадження істотно зростає. Вона за допомогою різного роду чиновників сприяє позивачеві винести свій спір на офіційний розгляд перед судом, щоби він міг вимагати те, що йому належить по праву. Завершується стадія відкриття провадження у цивільній справі реєстрацією позову до врядових книг (наприклад, земських книг).