Деякі питання правового регулювання припинення права користування житлом

Анотація

Статтю присвячено розгляду проблемних аспектів правового регулювання припинення права користування житлом. З’ясовано, що правове регулювання припинення права користування житлом здійснюється нормами житлового, та цивільного права.  Акцентовано увагу, що Житловий кодекс України, не дивлячись на внесені до нього законодавчі зміни, не відповідає за змістом сучасним суспільним реаліям в умовах гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу. Незважаючи на це, він досі використовується у правозастосуванні, що нерідко породжує численні колізії та проблемні ситуації.

Констатовано, що прецедентна практика Верховного Суду, як найвищого суду в системі судоустрою України, одне із завдань якого, згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів», полягає в забезпеченні сталості та єдності судової практики, а також однакового застосування правових норм судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у досліджуваній сфері відносин є доволі різноманітною.

Доведено необхідність повного оновлення житлового законодавства України та приведення його до сучасних реалій. Встановлено, що допоки це питання однозначно та чітко не врегулює вітчизняний законодавець, у справах про виселення все буде залежати від конкретних фактичних обставин з врахуванням особи, щодо якої вирішується питання про припинення права користування житловим приміщенням.  Звернено увагу, що ЦК України є кодифікованим актом законодавства, прийнятим пізніше у часі, тому в сучасних реаліях темпоральна колізія має вирішуватися саме на користь норм ЦК України.

Враховуючи законодавчо гарантований принцип непорушності права власності, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відтак, на переконання авторів, саме виходячи із таких засад мають регламентуватися і питання припинення права користування житлом, що є у приватній власності.